Вітаємо Вас на сайті газети "Гірник" ДП "Львіввугілля".
Вітаю Вас, Гість
Головна » 2017 » Березень » 23 » НЕВТОМНА ПРАЦЯ ЖІНОК-ТРУДІВНИЦЬ
15:20
НЕВТОМНА ПРАЦЯ ЖІНОК-ТРУДІВНИЦЬ

Хоча  й  небезпідставно вважають, що гірниче ремесло - справа виключно чоловіча, проте  і  на  сучасному вугіль­но­му  підприємстві  сьогодні  не  можна обі­й­тись без жінок - трудівниць. Скажі­мо лише на шахті "Межирічанська" зараз працює  320  представниць прек­рас­ної статі.

Сьогодні наша розповідь про робіт­ниць дільниці технологічного комплек­су, де начальником Іван ПИЛИПІВ.

Про що б ми не мріяли змалку, най­часті­ше нам доводиться працювати в зов­сім іншій сфері. І як свідчить практика, всі, хто не став тим, ким хотілося, проявляють відмінні професійні якості там де доводи­ться працювати. Існує багато професій, в яких і жінки, і чоловіки здатні виявити себе однаково успішно.

На  дільниці  техкомплексу  шахти  55 пра­цівників, більша половина - жінки. На своїх ніжних плечах вони тримають поро­довідбірку, не бояться навантажень, адже впевнені, що у складних ситуаціях завжди виступить сильна стать - чоловіки, які допо­можуть виконати важливу і потрібну ро­боту. Як на мене, колегам - чоловікам куди приємніше замість похмурих, втомлених жінок  бачити усміхнені  та  гарні обличчя працівниць. Вже п'ятнадцятий рік обов'язки машиніста конвеєра виконує Ірина Хвалі­бота. Вона вміло вправляється на робочо­му місці, застосовує допустимі швидкості та навантаження, знає встановлену сигна­лізацію та правила подачі сигналів. Спо­чат­ку як і всім було нелегко, багато чого не знала, пригадує вона, переживала, чи під силу буде робота. Переймала досвід у більш досвідчених працівників.

Достойно вправляються з роботою машиністи скреперної лебідки Ольга Скрип­­ка і Любов Карпів, достеменно знає призначення конвеєра і свої обов'язки Оль­га Мись. А основне  навантаження  під час змі­ни  на  гірників поверхневих, які вида­ляють із вугільної маси сторонні та великі предмети вручну, або за допомогою прист­роїв. Саме їм і до­по­магають впоратися із завданням сильні чоловічі руки. Отак і трудяться на техкомп­лексі. На час нашої зустрічі виробничі зав­дан­ня виконували Ма­рія Менчук, Наталя Боднарчук та Марія Мазурак (всього на ді­ль­ниці 4 ланки). Хоча робота і складна,го­во­рять трудівниці, од­нак фізичні наванта­ження дають змогу тримати себе у від­мін­ній формі. Сюди при­ходять дійсно працю­ва­ти, а не просто "від­сид­жувати" день з ран­ку до вечора. Наші героїні не нарікають на роботу, адже  цей шлях обрали самі. Во­­ни  все  роблять згур­­то­вано і їм комфор­тно у товаристві одне одного.

Зрештою за вишкіл та підтримку гір­няч­к­и дякують начальнику техкомплексу Іва­ну Пилипіву, який їх навчив багатьом навикам роботи. Він ніколи не полишає ро­­бо­че місце допоки працівниці не вико­нають змінне завдання. Від підлеглих Іван Васильович принципово вимагає дисцип­ліни та самовіддачі, однак робітники завж­ди відчувають його підтримку і турботу.

- Механізмів багато, - говорить началь­ник, - 13  стрічкових конвеєрів,  4 живи­ль­ника,дві скреперні лебідки. За їхньою справ­ністю  слідкують  механік  і слюсарі першої  ремонтної  зміни. Бувають і нічні ви­к­лики  спеціалістів  шахти, коли тре­­ба терміново щось налагодити. Одне сло­во, демон­тує­мо, ремонтуємо, тобто до­­­во­димо тех­ніку до робочого стану.

За словами керівника, щодоби невтом­ні руки працівниць переробляють близько п'яти тонн гірничої маси - відділяють корис­ну копалину, вугілля, яке згодом потрапляє у лотки для додаткового відвантаження до загальної вугільної маси на вугільний склад. Начальник техкомплексу мислить позитивно і всіх намагається заряджати таким же хорошим настроєм. До робітників Іван Васильович ставиться з повагою, до кожного застосовує диференційований підхід. У колективі трудяться на загальний результат.

На дільниці з розумінням ставляться і до молодих працівниць, намагаються зро­бити так, щоб людина, яка вперше по­тра­пила на техкомплекс, зазвичай, отри­мала позитивні враження. Кредо старших працівників - допомогти початківцям  отри­мати уявлення про майбутнє місце праці. Отже, роблять усе, аби новачки полюбили своє робоче місце і свою справу. Ось уже два роки Христина Горбатюк працює ма­ши­ністом конвеєра. По-первах, зізнається вона, як і іншим новачкам, було ніяково, а згодом звикаєш, коли поруч відчувається дружня рука колег по роботі.

А, щоб працювати з настроєм, робіт­ниці власноруч облаштовують побут на робочих місцях, адже це їхня друга до­мів­ка, в якій вони проводять чимало часу. Це ж чудово, коли людина прийшла на роботу, а їй приємно тут знаходитись, ком­форт­но і добре, а звідси й основна робота вдає­ться.

У жінок на дільниці технологічного комплексу подвійне навантаження, под­війна відповідальність. Одна - це вироб­ництво, а друга - дім, діти, родина. Адже піс­ля важ­кої  зміни  вони  поспішають додо­му, щоб приготувати гарячий сніданок  чи ве­черю, зібрати дітей до школи, а згодом зуст­ріти їх. І важливим є те, щоб жінки по­вернулися з роботи у хорошому настрої,зі спокійною душею. Адже своїх господинь, берегинь роду людського після трудової зміни че­кають вдома.

До цього додам, що з початком весни у жіночий день, як правило, представницям прекрасної статі чоловіки дарують квіти. Ці тендітні тюльпани, або троянди чи про­ліс­ки вважаються символом жіночості, во­ни нагадують про те, що життєвий шлях жін­ки, і неважливо на якій посаді вона пра­цює, далеко не завжди встелений кві­тами. Зреш­­тою, як свідчить досвід, жінка здатна впоратися з будь-яким завданням. Головне, щоб робота приносила не тільки до­хід, чи соціальні пріоритети, але й задово­лення…

   Лариса ГУМЕНЮК

На фото: (зліва направо) колектив од­нієї з ланок  дільниці техкомплексу - Любов Карпів,  Наталя  Боднарчук, Марія Мазурак, Марія Менчук,  Христина  Горбатюк, Ольга Скрип­­ка, Ірина Хвалібота, Ольга Мись та май-с­тер Анатолій Мандрущак .

 

 

: | Додав: admin | Рейтинг: 5.0/1
Зробити безкоштовний сайт з uCoz