Напередодні 60-літнього ювілею ву­­­гі­льного басейну Львівщини, здій­сню­ючи ретельний пошук архівних матеріа­лів про минувшину шахтар­сько­го краю, жур­­налісти шахтарського часопису не змогли оминути волинську землю, де пер­­ші тонни  вугілля Львівсь­ко-Волин­сь­кого басейну пішли на-гора трохи раніше,  у 1954 році. До 1998 року волинсь­ка та ль­вівська групи шахт працюва­ли в одному виробничому об'єд­­нанні "Укр­західвугілля".

А робітничі кадри для шахт готувала з лис­­топада 1953 року Нововолинська гір­ничопромислова школа №1. Протягом де­сятиліть відбувалися різні організаційні змі­ни, додавалися нові, вже не гірничі спе­ціальності. Зрештою, наказом МОН Ук­раї­ни №211 від 7 квітня 2003 року професійно-технічне училище №1 міста Новово­лин­сь­ка реорганізовано у Новово­линське вище професійне училище, директором яко­го призначено Валентину Прис­тупу. В училищі розпочалась ступенева підго­тов­­ка за спе­ціа­ль­ністю "експлуатація та ре­монт гірни­чого електроме­ханіч­ного об­лад­нання та автоматичних пристроїв" ос­вітньо-кваліфі­каційного рівня "молодший спеціаліст",термін навчання 5 років.

Як розповідає голова циклової комісії з гірничих дисциплін, викладач електротех­нічних дисциплін Тамара Харевич, нині цю спеціальність опановують по­над півсот­ні студентів. А Василь Рудець, який свого часу очолював колектив шахти №5 "Ново­волинська", а нині є викладачем охо­рони пра­ці в училищі, показав полігон, де дбай­ливо  збережені  зразки шахтної тех­ніки, ме­ханізмів  для  проведення прак­тич­них занять.

- Маємо хорошу матеріально-технічну ба­зу для учнів, - говорить він,  - і дуже хо­тілось би, щоб попит на гірничі професії зріс. Колись тут випускали по 200 дипломованих шахтарів щороку. Багато надій по­кла­дали на те, що молодь отримає місце пра­ці на шахті №10 "Нововолинська", але її, на жаль, й досі добудовують…

 Марія ЛУЦЕНКО