Таку суму зібрали працівники шахти "Лісова". Акумульовані на спеціальному ра­хунку кошти за рішенням трудового ко­лек­ти­ву офіційно і прозоро скеровуються на підтримку учасників АТО та їхніх сі­мей.

У січні четверо гірників-учасників АТО, що повернулися на підприємство, здійс­нили ревізію документації та підтвердили, що усі кошти, які працівники шахти "Лісова" чотири рази зі  своєї зарплатні перера­хо­вували  у фонд допомоги воїнам, витра­чено за при­значенням.

З війська на копальню повернулися 66 працівників, а семеро залишилися служи­ти за контрактом. Гірники, що були мобілізовані з "Лісової" і з якими свого часу спілкувалися кореспонденти "Гірника": Іван Троцько, Мак­сим Карякін, Ігор Вовк, Юрій Данилюк, Роман Олійник підкреслю­вали, що завдяки сис­те­матичній допомозі з шах­ти вони були під час служби у кращо­му становищі, ніж багато інших воїнів. І йде­ться не лише про мате­ріа­льні речі, яки­ми забезпечував шахт­ний фонд допо­моги - бронежилет, спальник чи, ска­жімо, інструменти для ремонту спец­тех­ніки. Душу гріли вісточки від колег, вітання їх­­нім сім'ям до свят, і, зрештою, впев­неність - у скрутній си­туації є кому підставити плече.

…Перші повістки з військкомату при­йшли навесні 2014 року. Десятьох гірників забрали до лав ЗСУ, для початку - згадати або ж набути військові навички на Яворів­ському полігоні. Вже З0 травня  директор копа­льні Ігор Дзік, голови первинок Проф­спілки працівників вугільної промисловості України Володимир Золочівський та Неза­лежної профспілки гірників України Мирос­лава Кафтан, начальники дільниць впер­ше відвідали мобілізованих з "Лісової" гірників у військовому учбовому центрі.

- Це була перша хвиля, хлопці не ма­ли найнеобхіднішого,  - згадує Володимир Золо­чівський. - І довкола сотні таких же мобілізо­ваних - без форми, без берців… Одн­им сло­вом, повернулися  з гнітючим враженням. Звісно, завезли якісь речі, але зрозуміли - цьо­го замало. На зборах  тру­до­во­го колек­ти­ву вирішили: треба наших хлопців підтри­ма­ти. Люди були одно­стай­ні: збираємо гроші на відомість. Але, як відразу зауважив дирек­тор шахти, треба робити все максимально про­зоро, щоб згодом не постало питання - ку­ди поділися людські кошти і як саме їх роз­поділено? Так виникла ідея створити фонд допомоги атов­цям. Згідно з протоколом збо­рів, від­крили спеціальний банківський раху­нок, куди перераховувалися гроші із зар­платні, створили комітет з делегованих від колек­тиву працівників, що у кожному конкрет­ному випадку вирішував, що, як і де закуп­ляти для воїнів, у якій сумі підтримати мате­ріально. Усі рішення закріплені доку­мен­­та­-льно. Ведення бухгалтерії взяв на себе проф­ком НПГУ. Найперше придбали мобілі­зо­ваним за першою хвилею повні комплекти аму­ніції та захисту - літню, потім зимову фор­­­ми, берці, бронежилети, каски, необхідні побутові речі. Передавали й про­дук­ти, інст­румент, ліки. Далі працю­вали вже за запита­ми - воїни телефону­вали або приїздили під час відпусток, ка­зали, у чому є потреба, а ми намагалися якнайшвидше виконати за­мовлення.

- На початках годі було щось знайти і передати, - говорить Мирослава Кафтан.-Шукали, де придбати, відправляли нашим хлопцям на схід і "Новою поштою", і з волон-­­терами. За кожну витрачену копійку зібраних колективом коштів звітуємо - розмі­щуємо на дошці оголошень у загаль­ній техна­рядній детальний перелік витрат фонду, розповідає­мо на загальних зборах. Найбіль­ші витрати були у 2014 році, згодом стан забезпечення військових у ЗСУ покращився, і з середини 2015 року кошти фонду скеро­вую­ться в ос­нов­ному на матеріальну підт­римку демобілі­зо­­ваних. На сьогодні у розпо­ряд­женні фонду є ще значна сума, з якої виділяємо кошти на вирішення проблемних питань, що пос­тали перед хлопцями після при­ходу з війська.

Ефективна робота фонду допомоги учасникам АТО на "Лісовій" вкотре дово­дить: у спілці велику справу зробити лег­ше, а за умови належного рівня організації  добрі наміри та патріотичні гасла таки набувають реального змісту. Особливо у гір­ників, яких щодня шахта вчить: один у полі не воїн.

Марія ЛУЦЕНКО