Так  вважає  голова  Регіонального об'єд­нання Незалежної профспілки гір­ни­ків України м.Червонограда Віталій ОНІЖУК, який нещодавно повернувся із зони АТО, де перебував чотири дні з во­лонтерською місією.

- Ми тримаємо зв'язок із нашими ба­та­льйонами, що перебувають в зоні воєн­них дій на Сході України: УНСО, "Київ­ська Русь" у склад якого увійшов Грузин­сь­кий легіон, що  знаходяться за 15 кіломет­рів від міста Попасна, - розпочав роз­мову Віталій Оніжук. - Нас їздило четверо: я та три хлопці, ко­лишні шахтарі із Громад­ського фор­му­вання "Чер­воноградська са­мо­оборона" Юрій Карплюк, Ва­силь Сімчук та ВасильТурко. Ми виїхали у ніч з 8 на 9 лю­того з Червонограда. Двома бу­сами нам вдалося доправити хлоп­цям на фронт вкрай необхідні речі, список яких зазда­легідь із ними узгодили: дрова, гумові чоботи, сало, лампи, які заряджаю­ться від сонячної батареї, окуляри. А іншими про­дук­тами та камуфляжною білою сіткою за­безпечила їх ГФ "Червоноградська само­обо­рона". Також виконали особливе про­хан­ня військових - привезли їм вермішель швидкого приготування. Дорогою заїхали в 93 бригаду, де зустріли земляка, який мобі­лізований із шахти "Відродження". Там теж залишили пакунок. Передали пе­ре­дачу від батьків для медсестри, яка зна­ходиться на передовій з нашими сол­датами. Це мо­лоденька, тендітна 23-річна дівчина із Бро­дівського району, яка бачила всі жахіття війни.

- По дорозі на позиції наших бійців, ми проїжджали повз напівзруйнованих міст і сіл. Заїхали в колишній великий про­мисловий центр та транспортний вузол Ук­раїни - місто Лисичанськ. Від побаченого жахнулися. Всі заводи, які знаходяться на території міста, не працюють, будинки розбомблені, вулиці пусті. Були на заліз­ничній блокаді, бачили кі­лометри вагонів з вугіллям. Як на мене, вес­ти торгівлю з агресором - неприпустимо. Спіл­кува­лися із тамтеш­німи воїнами, їм теж зали­шили пакунки. Побували в Слов'янську. Я побачив, що місто поступово повертається до мирного життя: мешканці відновлюють свої зруйнова­ні будинки, на вулицях чути більше українсь­кої мови, відчувається при­сутність україн­сь­­ко­го духу. Але усе ж таки, я вважаю, що лю­ди, які не залишили своїх до­мівок, повинні взяти зброю і захищати свою рідну землю від ворога, - додав Віталій Віталійо­вич.

Також профспілковий лідер зустрівся із командиром Грузинського легіону з позив­ним "Зураб". Зі слів Віталія Оніжука, його роз­чу­лили слова командира: "Якщо ми не бу­демо годувати свою армію, то у май­бут­ньо­­му доведеться годувати армію во­рога".

Ще будучи головою первинної проф­спіл­­кової організації НПГУ на шахті "Степо­ва", Віталій Оніжук  забезпечував воїнів всім необхідним: касками, бронежилетами, прибо­рами нічного бачення, необхідними інстру­мен­тами, витрачаючи не лише проф­спілкові кошти, а й свої особисті. Те­перішня поїздка на передову була за гроші РО НПГУ та гро­мади міста і обійшлася бли­зько 20 ти­сяч гри-вень. А загалом, як підсумував голова НПГУ, допомога нашим воїнам АТО обхо­дить­ся в рік майже 70-80 тисяч гривень.

- На  сьогодні до мене  як до голови РО НПГУ м.Червонограда і до наших го­лів проф­­комів, звертаються демобілі­зовані вої­ни. Переважно за матеріальною допо­мо­гою на оздоровлення чи проходження курсу реа­білітації. В нас створений свій грошовий фонд, з якого ми допомагаємо не тільки мо­бі­­лі­зованим чи демобілі­зова­ним воїнам з зо­ни АТО, а й усім спілчанам, хто звертає­ться до нас, - акцентував Віта­лій Оніжук.

Щойно повернувшись із чергової поїзд­ки на східний фронт, активісти НПГУ вже думають про наступну, яку планують на березень, щоб наші захисники відчу­вали - про них пам'ятають, чекають до­дому з пе­ремогою, живими і неушкодже­ними.

Ігор ЙОСИПІВ

P.S. РО НПГУ м. Червонограда, ГФ "Чер­воно­градська самооборона" щиро дя­кують генеральному директору ДП "Львів­вугілля" Андрію Дяченку, усім спілчанам за допомогу в підтримці та організації поїздки в зону про­ведення бойових дій на Сході Ук­раїни.