День  шахтаря  для  родини ДОБ­РЯН­СЬ­КИХ - свято сімейне.

Понад тридцять років шахтарського стажу у Петра Добрянського, заслуженого шахтаря України, колишнього начальника вуглевидобувної дільниці шахти "Степо­ва". Після закінчення Червоноградського гірничого  технікуму  розпочав  трудову діяль­ність на  шахті "Лісова". І, коли впер­ше потрапив на шахтарське свято, згадує Пет­ро Дмитрович, побачив по­важ­них гір­ників і щиро мріяв бути схожим на цих муж­ніх людей.

Йшли роки… У 1982 році перейшов на шахту "Степова" (№10 "Великомостів­ська"). Працював гірничим майстром на видобувній дільниці, згодом заступником начальника. Авторитет і славу здобув на посаді начальника цієї дільниці. Його принципом було - або не берись за спра­ву, або доводь її до кінця.

Компетентний, вимогливий, відповіда­льний… Так його характеризував то­діш­ній директор шахти Ярослав Кіх.

- Пам'ятаю,- говорить Петро Добрян­ський,- коли дільниця, яку я очолював, видобувала за добу до 2,5 тисяч тонн ву­гілля. Це було не мало… Тоді кожен пра­цівник доклав зусиль до такого ре­зультату.

Звичайно, було нелегко і епізодів, ко­ли доводилось долати труднощі, вистача­ло. Тому, насамперед, що цінував й цінує дотепер Петро Дмитрович в шах­тарях, - це вміння вчасно прийти на до­помогу.

Торік цей поважний гірник пішов на заслужений відпочинок, однак цікавиться тру­довими здобутками своїх побратимів по  вугіллю, радіє  тому, коли  вони не підводять, адже видобуті тонни вугілля -найкращий подарунок до шахтарського свята.

Про його сумлінну працю свідчать нагороди. Він повний кавалер знаків "Шах­тарська доблесть" і "Шахтарська слава".

У 2008 році Президент України при­своїв Петру Дмитровичу почесне звання "Заслу­жений шахтар України".

Тут же на "Степовій" начальником ву­глевидобувної дільниці працює зять Доб­рянського - Ярослав Мелешко, а його зас­тупником син Мар'ян, який теж пов'язав свою долю з вугіллям. Дочка Руслана - інспектор з трудової дисципліни, яка зараз у відпустці з догляду за дитиною. Підрос­тає й онук Назар Мелешко. Хтозна, мож­ливо, у майбутньому шлях діда-батька приведе його на "Степову", і Ярослав Ме­лешко побачить поряд із собою у забої свого послідовника у важкій, часом і ге­роїч­ній професії гірника. Хочеться у це вірити…

Лариса ГУМЕНЮК

На фото: Петро Добрянський (у центрі) з працівниками вуглевидобув­ної дільниці, 2007 рік.

Фото з архіву редакції