09:47 До 68-ої річниці Перемоги у Другій Світовій війні: ТИХ ДНІВ НЕ ЗМОВКНЕ СЛАВА | |
Цей день об’єднує усіх тих, хто воював на фронтах і працював у тилу, хто втратив у боях своїх близьких, хто знає про війну лише з підручників історії. Саме 9 травня ми складаємо глибоку шану всім, хто виборював перемогу в жорстоких боях і самовіддано трудився в тилу, низько схиляємо голови перед світлою пам'яттю тих, хто, нехтуючи смерть, зупинив фашистську навалу ціною власного життя. Саме колишні солдати підняли з попелу зруйновані міста і села, збудували і освоїли вугільні підприємства Львівщини, завдяки їм на карті України з’явилися нові міста Червоноград, Соснівка, селище Гірник. Адміністрація ДП "Львіввугілля” щиро вітає учасників Другої Світової війни. Здоров’я Вам на довгії літа.
У Червонограді залишилося зовсім мало очевидців тих буремних подій, які безпосередньо брали участь у боях за визволення наших земель від загарбників. Один з них - кулеметник Федір Дяченко. - На війну я пішов у 17 років. Старших братів Данила та Василя в армію мобілізували ще у 1941 році, а я з молодшою сестрою Галиною залишався з батьками у рідному селі на Сумщині. Довелося пожити і на окупованій німцями землі. Коли у вересні 1943-го Сумщину звільнили від окупантів, усіх чоловіків, окрім зовсім старих, забрали в армію. Я потрапив у стрілецький батальйон прифронтової смуги 1-го Українського фронту. У 1944-му мене скерували у спецшколу, де за 4 місяці я став кулеметником-снайпером і на багато років поріднився з кулеметом "Максим". Перевели у 159 дивізію 3-го Білоруського фронту, у складі якої пройшов по маршруту Москва-Смоленськ-Вітебськ-Вільнюс-Каунас-Кенігсберг, звільняючи ці міста. А 1 травня 1945-го нас ешелоном відправили на Далекий Схід. Під час стоянки у Хабаровську від місцевих дізналися, що Берлін зайняли наші війська. Яке то було щастя - кінець війні ! Проте для мене бойові будні не закінчилися. У складі 1-го
Далекосхідного фронту довелося разом з вірним "Максимом" пішки
пройти сотні кілометрів по східних землях. Отримав у бою тяжке поранення, став
інвалідом війни другої групи. Нагороджений орденом Слави, орденом Вітчизняної
війни, Богдана Хмельницького, є дві медалі "За бойові заслуги",
медалі "За взяття Кенігсберга", "За перемогу над
Японією". Після демобілізації поїхав на шахти Львівщини, що тільки-но почали будувати. У 1958 році одружився з коханою Оленою Іванівною. Як колишнього бойового офіцера мене запросили на роботу в міліцію. Згодом півтора десятка років працював у воєнізованій охороні ВО "Укрзахідвугілля" та на шахті "Червоноградська", на якій мій син став ветераном шахтарської праці, а нині працює онук Володимир. - Усе моє життя - це родина, онуки, ще трохи пораюся на городі. Іноді здоров’я підводить, - посміхається 87-річний ветеран. -Турбують старі рани.. Але бойову молодість згадую нерідко - як учасника бойових дій Рада ветеранів війни м. Червонограда часто запрошує поспілкуватись з учнями місцевих шкіл.
Марія ЛУЦЕНКО
| |
|