Вітаємо Вас на сайті газети "Гірник" ДП "Львіввугілля".
Вітаю Вас, Гість
Головна » 2013 » Травень » 8 » До 68-ої річниці Перемоги у Другій Світовій війні: ТИХ ДНІВ НЕ ЗМОВКНЕ СЛАВА
09:47
До 68-ої річниці Перемоги у Другій Світовій війні: ТИХ ДНІВ НЕ ЗМОВКНЕ СЛАВА

Цей день об’єднує усіх тих, хто воював на фронтах і працював у тилу, хто втратив у боях своїх близьких, хто знає про війну лише з підручників історії. Саме 9 травня ми складаємо глибоку шану всім, хто виборював перемогу в жорстоких боях і самовід­дано трудився в тилу, низько схи­ляємо голови перед світлою пам'яттю тих, хто, нехтуючи смерть, зупинив фашистську навалу ціною власного життя. Саме колишні солдати підняли з попелу зруйновані міста і села, збу­ду­вали і освоїли  вугільні підприєм­ства  Львівщини, завдяки їм на карті України з’явилися нові міста Червоноград, Соснівка, селище Гірник.

Адміністрація ДП "Львіввугілля” щиро вітає  учасників Другої Світової війни. Здоров’я Вам на довгії літа.

 

 У Червонограді залишилося зовсім мало очевидців тих буремних подій, які безпосередньо брали участь у боях за визволення наших земель від за­гарб­ників. Один з них - кулеметник Фе­дір Дяченко.

- На війну я пішов у 17 років. Старших братів Данила та Василя в армію мобілі­зували ще у 1941 році, а я з молодшою сест­рою Галиною залишався з батьками у рід­ному селі на Сумщині. Довелося по­жити і на окупованій німцями землі. Коли у вересні 1943-го Сумщину звільнили від окупантів, усіх чоловіків, окрім зовсім ста­рих, забрали в армію. Я потрапив у стрі­лецький  батальйон прифронтової смуги 1-го Українського фронту. У 1944-му мене скерували у спецшколу, де за 4 місяці я став кулеметником-снайпером і на багато років поріднився з кулеметом "Максим".  Перевели у 159 дивізію 3-го Білоруського ф­ронту, у складі якої пройшов по марш­руту Москва-Смоленськ-Вітебськ-Вільнюс-Каунас-Кенігсберг, звільняючи ці міста. А 1 травня 1945-го нас ешелоном відпра­вили на Далекий Схід. Під час стоян­ки у Хабаровську від місцевих дізналися, що Берлін зайняли наші війська. Яке то було щастя - кінець війні !

Проте для мене бойові будні не за­кінчилися. У складі 1-го Далекосхідного фронту довелося разом з вірним "Мак­симом" пішки пройти сотні кілометрів по схід­них землях. Отримав у бою тяжке поранення, став інвалідом війни другої гру­пи. Нагороджений орденом Слави, ор­деном Вітчизняної війни, Богдана Хме­льницького, є дві медалі "За бойові зас­луги", медалі "За взяття Кеніг­с­берга", "За перемогу над Японією".


Після демобілізації поїхав на шахти Львівщини, що тільки-но почали будувати. У 1958 році одружився з коханою Оленою Іванівною. Як колишнього бойового офі­цера мене запросили на роботу в міліцію. Згодом півтора десятка років працював у воєнізованій охороні ВО "Укрзахідвугілля" та на шахті "Червоноградська", на якій мій син став ветераном шахтарської праці, а нині працює онук Володимир.

 - Усе моє життя - це ро­дина, онуки, ще трохи пораюся на городі. Іноді здо­ров’я підво­дить, - посміхається 87-річ­ний ветеран. -Турбують старі рани.. Але бойо­ву моло­дість згадую нерідко - як учасника бойових дій Рада ветеранів війни м. Чер­вонограда часто запрошує поспілкува­тись з учнями місцевих шкіл.

 

Марія ЛУЦЕНКО

 

 

: | Додав: admin | Рейтинг: 5.0/1
Зробити безкоштовний сайт з uCoz