Екзамен на професійність в умовах жор­с­т­­кої ринкової економіки успішно витримує колектив шахти "Межирічан­ська". А  на самій  же  копальні  резуль­тативно працює вугле­видобувна діль­ниця №3, де начальником Олек­сандр ПАРАЩЕНКО.

…Олександра Валерійовича зустрів у нарядній. Видний, статечний, з легенькою усмішкою на об­личчі. У розмові - виважений, розсуд­ливий, освіче­ний. Він із шахтарської родини, закінчив Черво­ноградський гірничий технікум і Дніпропетровський гірничий універ­ситет. Однак шахтарська доля не завжди була до нього поблажливою: раз у раз перевіряла на міцність, коли проходив школу гір­ництва в колективах заслужених шахтарів України Ми­коли Русюка (шахта “Бендюзька”) та Івана Пле­шинця (”Червоноградська”). Та молодий гірничий інженер з честю виходив із складних ситуацій, навчався компетентно вирішувати і виробничі питання, і людські проблеми.

До речі, саме цим в різні роки завжди від­значалися начальники дільниць шахти "Межирі­чанська". Читачі "Гірника" можуть зга­дати Олек­санд­ра Патику, Федора Нагорного, Петра По­­ріць­кого, Віктора Каменського… Кращі тра­диції і сьо­годні продовжуються.

Безумовно, ринкові умови дещо скоригували роль керівника середньої ланки. Тепер особли­вого значення набуває його професійна компе­тент­ність у поєднанні з умінням працювати з людь­ми, тобто користуватись у них повагою. Як роз­пові­дали на шахті, саме такі риси при­таманні те­перішньому начальнику третьої вуг­левидобувної дільниці. У тісній співпраці з бригадиром Іваном Стельмахом, гірничими майстрами, ланковими він створив у колективі здоровий мікроклімат, повне взаєморозуміння між рядовими гірниками і керів­ництвом, прищепив звичку працювати на со­вість. Крім того, на дільниці існує неписане пра­вило: в усьому повинен бути порядок і дисципліна, а іще чітко діяти нарядна система.

З 15 січня шахтарі відпрацьовують 389 лаву. Це доволі щедрий очисний забій, який дільниця прийняла із запасами 180 тисяч тонн, довжиною 200 метрів. Роботи тут вистачить до кінця року.

А щодо щедрості 389 лави, то вона, образно ка­жучи, в руках самих гірників, в ефективному використанні гірничої техніки. До речі, дільниця Паращенка експлуатує комплекс ДМ і комбайн УКД 200-250, що надійшли сюди із шахти "Зарічна". Завдяки працелюбності гірничих ро­бітників очис­ного забою Михайла Галілея, Іва­на Білаша, Василя Лесняка, ланкового Андрія Сол­тиса, механіка Романа Ковальчука і того ж Івана Стель­маха та інших така техніка не може не приносити успіх. А тепер обслуговують її гірники уміло і бережливо, адже відремонтували своїми руками.

Своєю щоденною роботою колектив третьої дільниці підтверджує відому шахтарську істину: вугілля нині видобувати дуже важко, але можна працювати ефективно, як колись це робили ве­терани. А наразі підопічні Олександра Па­ращенка в середньому щодоби видають його на-гора лише 700 тонн. Однак і досягнутий показник за­слуговує поваги. І все ж хлопці-гірники переконані: їхні зоряні дні іще попереду.

…А тим часом кліть опускає у шахту чергову зміну - у гарному робочому настрої ланку Андрія Солтиса. В розпалі травень - черговий місяць про­довження їхньої напруженої праці, якою вони хочу­ть гідно зустріти 55-ліття рідної шахти, яке відзна­чатимуть на початку осені.

Володимир ЗІНЧЕНКО

На фото: начальник вуглевидобувної дільниці №3 Олександр Паращенко (перший зліва) разом із гірниками перед робітничою зміною.