Слово «Мати» варте того, щоб його писали з великої літери. А жінок, що наважуються народити не одну і не дві, а п’ятеро, а то й більше, дітей, держава цілком заслужено величає званням «Мати-героїня». Цьогоріч у Червонограді та Гірнику цим званням удостоєно 11 жінок. Серед них і машиніст конвеєра збагачувальної фабрики ПАТ «Львівська вугільна компанія» Ганна Теленько.

- Чоловік – Михайло Петрович Теленько 19 років працював на шахті «Великомостівська» гірничим майстром. Разом ми прожили 24 роки, - розповідає Ганна Василівна. Нещодавно тяжка хвороба забрала його від нас. Ось тепер вчимося жити без нього. Наші діти – моя турбота і моє найбільше щастя.

Народилася пані Ганна у с. Ясениця-Замкова Старосамбірського району. У дев’ятнадцять років вийшла заміж за Михайла та переїхала з ним у наш край. В 1989-у молоде подружжя Бог благословив синочком Сергієм. Через два роки з’явився на світ Володимир, згодом народилися Михайло та довгоочікувана донечка Тетянка. Найменший у сім’ї Василь.

- Чоловік дуже хотів дітей, - говорить Ганна Теленько. – Коли одні за одним  народилися хлопці, страшенно очікував на дівчинку.

- Важко дати раду п’ятьом дітям? – задаю риторичне питання.

- Дуже важко. Відповідальність велика, і часу усім приділити треба, і по господарству встигнути. Коли менший підріс, пішла працювати на збагачувальну фабрику ПАТ «Львівська вугільна компанія». Вже 7 років працюю там машиністом конвеєра. Зі зміни приходиш – а діти уваги хочуть, спілкування. Але воно того варте. Коли був чоловік живий, дисципліни, певно, було більше, але діти виросли хороші, гріх жалітися.

…Найстарший Сергій працює електрослюсарем на тій же збагачувальній фабриці, одружився, а тримісячна онука Світлана – гордість бабусі. Окремо живе й вже працює Володимир. Зараз родина – мати і троє молодших дітей – живе у с. Межиріччя. 17-річний Михайло навчається у Червоноградському гірничо-будівельному ліцеї на електрослюсаря, сподівається влаштуватися на шахту. Тетяна цьогоріч теж поступила у цей ліцей на спеціальність «продавець». Хотіла у медичний коледж, але невеликі статки родини не дозволяють. Василько ще школяр. Тримають у селі невеличку господарку – качок та козу, є город. Єдиний дохід сім’ї – мамина зарплата. Колеги по роботі давно вмовляли Галину подати документи на присвоєння звання «Мати-героїня». Та все якось відтягувалося. Лише цьогоріч її материнський подвиг відзначила Україна. Які отримає пільги, ще не знає. Але й будь-яка допомога держави не завадить.

- Коли прилаштую всіх дітей, - говорить Ганна Теленько, - тоді и вважатиму, що до кінця впоралась.

Марія ЛУЦЕНКО

На фото:: Михайло, Василь, Тетяна, Ган­на Василівна та Во­лодимир Теле­ньки у актовій залі Червоноградського міськвиконкому  після церемонії вручення.

Фото Тараса ТКАЧА