Юрій КІНАХ -  учень електрослюсаря вуглевидобувної дільниці шахти "Відродження":

- Сьогодні  гірникам  доводиться працювати у вкрай напруженій об­становці - несвоєчасна виплата зар­плати, немає нової техніки для ро­боти…Мені здається, що в деякій м­і­рі губиться престижність шахтарської праці, а  цього допустити не мож­­­на. Ад­же  хто, як  не  шахтарі  за­хис­тять свої родини на вугільному фронті? На жаль, і на Сході України шахтарям теж доводиться від­стоювати кордони української землі.

Я цього року став студентом  гір­ни­­чої спеціальності  у Рівнен­ському національному університеті водного господарства та природоко­ристуван­ня й сподіваюсь на те, що шахти Ль­вівщини будуть працювати, і мої знання знадобляться.

Олег ЛОТОЦЬКИЙ - підземний гірник дільниці шахтного транспорту  шахти “Степова”:

- Після школи поступив у Черво­ноградський гірничо-еконо­міч­­ний ко­ледж. Ще під час навчання про­слу­хав курс та отримав посвід­чення в Учбово-курсовому комбінаті, тому до роботи прис­тупив од­разу.

Мені пощастило пра­цю­вати на од­­ному підприємстві зі своїми бать­ка­ми. Мій тато Володи­мир Осипович бага­то  років  на  ДШТ, маши­ністом під­земних установок, й перші на­ста­нови у роботі  під  землею отримав, звіс­но, від нього. Мати Ірина Йо­си­пів­на - поверхневий гір­ник техкомп­лексу.

Роз­повіді про шах­ту чув з дитинс­тва, а коли сам спус­тився в забій - враження не пе­редати словами. Пра­цюю зов­сім не­багато часу, але відчуваю - ця робота для мене.