Одного травневого дня мене ра­зом з місцевими бахмутськими пое­та­ми  запросили  у бойовий під­роз­діл, що дислокується неподалік міс­та. Цікавим моментом цієї події було те, що я зустрів земляка-шахтаря з Червонограда.

   Воїн Віктор Скоп (на фото), який донедавна працював на шахті "Сте­пова" і мирно по­вертався з робочих змін під крило рідної домівки (хоч такою до­мівкою для шахтаря є гуртожиток), ніколи б не міг збагнути, що у свої сорок стане вій­сь­ковим. Чоловік не шукав для  себе яко­­­гось захисту від призову. Хоча і знав: війна - це не забавка. Колектив  шахти взяв  під  опіку  воїна і його сім'ю, який ось уже понад рік ви­конує  свій війсь­ко­вий обов'язок перед Україною.

Шахтар відмінно володіє військо­вою  професією  розвідника-сапера  у групі інженерного забезпечення 54-ої окремої моторизованої бригади.  А це чи не найнебезпечніша робота на війні. Практично кожного дня з бойовими то­варишами бере участь у розмінуванні доріг, лісосмуг, підходів до ліній елект­ро­передач, степових стежок та прохо­дів для військових. А також знешкоджує нерозірвані ворожі снаряди. На його ра­хун­ку є чимала кількість розміно­ва­них одиниць вибухонебезпечного  на­чиння. При скупій на слова розмові Вік­тор зіз­нав­ся, що рідні не знають чим він зай­ма­є­ться у війську. Не хоче, щоб вдо­ма хвилювалися дружина і діти.

За  відмінно  виконані  бойові зав­дання неодноразово отримував подяку від  командування, а також коротко­термінову відпустку додому. Я запитав, чи не виявив Віктор бажання  залиши­тися на контрактну службу, адже тут про­понують навіть більшу зарплатню ніж на шахті. На  що  воїн відповів,  що вдо­ма на нього чекають рідні та друзі по роботі. А, якщо буде така потреба, то через де­який час може знову стати в ряди за­хисників.

 На прощання Віктор попросив через газету "Гірник" подя­кувати керівництву, профспілкам  та  працівникам  шахти "Сте­­пова" за неоці­ненну допомогу вої­нам, які виконують свій обов’язок у зоні проведення АТО.

                                                                               Ігор ДАХ,

спецкор газети"Гірник"