Зробити безкоштовний сайт з uCoz ШАХТАРОЧКИ - Мої статті - Каталог статей - Газета "Гірник" ДП "Львіввугілля&qu
Вітаємо Вас на сайті газети "Гірник" ДП "Львіввугілля".
Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Мої статті

ШАХТАРОЧКИ

 У ламповій шахти "Межирічанська"  панує тепла сімейна атмосфера. Усі лампівниці у доброму настрої та про свою роботу розповідають з усмішками.

- А по-інакшому й бути не може, - говорить бригадир Надія Тхір. - По-перше, ми останніми проводжаємо гірників на зміну та першими зустрічаємо  їх після виїзду на-гора, тому просто не маємо права бути похмурими. По-друге, практично в усіх нас на шахті працювали або працюють брати, чоловіки та сини. Мій чоловік Володимир зараз на пенсії, має 32 роки шах­тарського стажу, а син Володимир  працює у мехцеху. Дві наші Галини - Гавалко та Вельган - двоюрідні сестри. Рідний брат Галини Гавалко Ігор одружений з  Марією Бусько. Він багато років  був маши­ністом гірничих виймальних машин, а тепер його естафету продовжує їхній син Сергій. У Ольги Кузьми День шахтаря - свято сімейне: чоловік Михайло, син Володимир та невістка Зоряна теж працюють на "Межирічанській". Тому ця шахта для усіх нас - рідна.

На фото: дружна зміна в ламповій шахти "Межи­рі­чанська" - Галина Гавалко, Галина Вельган, Ольга Кру­шель­­ницька, Надія Тхір, Ольга Кузьма та Марія Бусько (злі­ва направо).

 

 

 

Працівниці дільниці техкомплексу шахти "Відродження" впевнені: хоча робота у них не з легких, але працюється у дружному колективі добре.



- Колектив у нас переважно жіночий, за роки спільної роботи стали як одна родина  - ділимося радощами і бідами, підтримуємо одна одну. Я прийшла працювати на техкомплекс, - розповідає вантажниця Людмила Ройко, - бо так склалося життя. Звичайно, мені, як і усім жінкам, хотілося б роботи інак­шої, в теплі та чистоті. Але хтось має працювати і тут. У мене троє дітей, яких треба виростити, вивчити, а край наш шах­тарський, тому особливого вибору - куди йти працювати, немає. Наша робота важка, одноманітна, оплачується не дуже, тому чоловіки йти на породовиборку не пра­гнуть. Напередодні жіно­чого свята нас, як і зазвичай, вітатимуть на шахті, бажатимуть багато доброго. А самі собі ми бажаємо насамперед здоров’я. Знаєте, от про шахтарів у лаві так гарно говорять - на передовій вугільного  фронту. Поро­довиборка, то, напевне, тил, але ціну чорного золота ми знаємо як ніхто. 

 На фото: (зліва направо) працівниці техкомплексу Тетяна Коновалець, Олена Пенцак, Надія Тиванюк, Марія Осінська, Ірина Малко,Люд­­ми­ла Ройко, Ірина Остапів та бригадир зміни Ольга Гаврилюк.

 

 



Мирослава Кафтан переконана: коли лю­дина з радістю йде на роботу - вона щаслива. Ці слова повністю стосуються і її - голови пер­винної проф­спілкової організації Незалежної проф­спілки гірників України  шахти "Лісова".

Ось уже майже рік, як пані Миро­слава на такій відповідальній посаді. А взагалі, у неї 30 років трудового стажу, 15 із них - підзем­ного. Лідер шахткому завжди серед шахтарів, переймається їхніми проблемами, сприяє у їх вирі­шенні. А для цього миловидна, енергійна жінка не шкодує ні сил, ні ча­су, ні знань. За свій неспокійний характер Ми­рослава Кафтан заслужила авторитет, слова подяки від спілчан, а в день 8 Березня бу­кет весняних квітів від шахтарів.

 На фото: Мирослава Кафтан - єдина жінка серед голів профкомів шахт ДП "Ль­віввугілля".

 

 


Ірина Сало (на фото) пер­ша жін­ка, яка в Україні очолила службу охо­рони праці на шахті. Це надзвичайно відповідальна ді­лянка роботи. І тепер, коли говорять, що це не жіноча справа, цілком справедливо заперечує - жінкам все під силу. Понад десять років поспіль Ірина Степанівна стежить за умовами праці на підприємстві, обходить цехи і діль­ниці, спускається у вугільні забої. "Чер­воноградська" - її друга домівка, адже тут друзі та колеги, з якими долає тру­д­­нощі, якщо вони виникають.

Однак не одним виробництвом жи­ве заступник директора шахти з охоро­ни праці Ірина Сало. Вона любить по­дорожувати. Вже відвідала ма­льов­н­ичі куточки Карпатських та Кримських гір, Прикарпаття, промислові мегапо­ліси Росії та Східної України. У май­бутньо­му планує ознайомитися з Ве­не­цією. А ще вона вишиває та виго­тов­ляє різні прикраси із бісеру, нату­ральних каменів та шкіри. Нехай щас­тить Вам, Ірино Степанівно, в житті, ро­бо­та приносить радість, а творчі здобутки поповнюють Вашу домашню колекцію.

Категорія: Мої статті | Додав: admin (11.03.2013)
: | Рейтинг: 3.4/8