60-річний ювілей від дня народження відзначив заслужений шахтар України, начальник вуглевидобувної дільниці №1 шахти "Червоноград­ська" Іван ПЛЕШИНЕЦЬ.

Вільного часу в нього практично не буває. Постійно в роботі, у клопотах, у ви­рі­шенні поточних і перспективних завдань. Бо працює Іван Юрійович там, де важче, де більше відповідальності. Та й наша зустріч відбулася не з першого разу: було не до інтерв'ю. Дільниця завер­шувала монтаж нової 439 лави. А у такій ситуації, а іще коли бракує обладнання, начальник і бригадир, днюють і ночують в шахті. Ад­же першій дільниці ніхто не створював і не створює особливих умов. Свої тонни, тисячі тонн гірники заробляють потом, мо­золями, інженерною думкою.

Чи шкодує Плешинець, що обрав шахтарський шлях? Аніскільки! Більше того - пишається своєю роботою.

- А як все починалося? - цікавлюся в начальника дільниці. - Обернутися назад,-тепліють очі в Івана Юрійовича,- то й для мене цікаво: чи так прожитий відрізок жит­тя, як хотілось, мріялося. І, знаєте, не зна­ходжу нічого, що можна було б, як у тій кінострічці, ножицями відрізати.

Іван Плешинець - шахтар у другому поколінні. Його батько у 1956 році приїхав із Закарпаття освоювати Львівсько-Волин­ський вугільний басейн. Відтак віддав 35 років свого життя копрам.

Сам же Іван Юрійович почав утверд­жувати себе в шахтарській справі після закінчення Червоноградського гірничого технікуму. Відтоді, як вперше Плешинець-молодший спустився в забій, минуло понад сорок років. Літа уже вибілили його голову. За цей час на копальнях "Бен­дюзька", "Зарічна", "Степова", а з 1983 року на "Червоноградській" він пройшов справжню академію гірничого мистецтва: від гірника очисного забою до заступника директора шахти з виробництва. А в 2001 році Плешинця призначають начальником вуглевидобувної дільниці. Тодішній ди­ректор шахти Віктор Шайтан був лаконіч­ний: - Там сьогодні важко, потрібна твоя допомога.

Іван Плешинець не звик ховатися від труднощів. Тільки й сказав:

- Треба, так треба.

На новій посаді сповна розкрився його талант як керівника. Не відразу, а з часом справи на дільниці пішли по висхідній. Ни­ні вона служить маяком, орієнтиром для інших шахтарських колективів ДП "Ль­вів­вугілля". Тут  народжуються  і  проходять ви­про­бування передові методи праці, які поширюються на багатьох вугільних під­приємствах басейну, а бригада з першої дільниці неодноразово ставала членом галузевого клубу "бригад-тисячотонниць", достроково виконує річні завдання.

Прийшло визнання і до начальника дільниці. Він повний кавалер знаків "Шах­тар­ська слава", двох знаків "Шахтар­ська доблесть", нагороджений грамотою Мініс­терства енергетики та вугільної проми­словості, заслужений шахтар України. Під керівництвом Івана Плешинця, кожен з гірників збагнув глибинну суть заповіді "ділись вогнем", яка стала сенсом шахтар­ського братства на дільниці.Що забезпечує успіх гірникам?

 - Насамперед організація праці,- роз­повідає головний інженер підприємства Олександр Жирій. -Вона ставить кожного працівника дільниці саме на те місце у складному циклі вуглевидобутку, де він показує себе з найкращого боку. І в цьому заслуга саме Івана Плешинця - одного з найкращих начальників вуглевидобувних дільниць галузі.

У червні Іван Юрійович відзначив ювілей. Його вітали на роботі, вдома, і просто на вулиці. Та найбільше розчулили теп­лі слова в.о. генерального директора ДП "Львіввугілля" Петра Солонинки.

- Адже з Петром Іляриновичем ми працювали на "Червоноградській", як кажу­ть, не один пуд солі з'їли.

Попереду у життєвій дорозі Івана Плешинця ще буде чимало трудових здобутків і особистих радостей. Бо ж літа не біда, коли душа молода.

Володимир ЗІНЧЕНКО

На фото: (зверху) Іван Плешинець; (знизу) гірники вуглевидобувної діль­ниці шахти "Червоноградська”.