Ровесниця Львівського вугільного басейну - шахта "Великомостівська". 55 років тому із надр копальні було видано перші тонни вугілля.

У грудні 1958 року "Великомостівська" була здана в експлуатацію з проектною потужністю 450 тисяч тонн вугілля на рік. Ста­ном на 1 березня 2013 року "велико­мос­­тівці" видали на-гора 20 млн. 523 тис. 234 тонни твердого палива. Під­зем­ні ско­ро­ходи пройшли під землею до цих скарбів 225 тис.719 погонних метрів гір­ничих ви­робок.

З пуском шахти найпершим завдан­ням гірників було якомога швидше освоїти її проектну потужність. Починаючи з 1960 року середньодобовий видобуток на "Ве­ли­комостівській" становив 1000 тонн ву­гілля. Рекордним для шахти став 1977 рік. Тоді шахтарі видали на-гора понад 600 тисяч тонн вугілля, щодоби видобуваючи по дві тисячі тонн. Цього ж року прохідники пройшли 6 тисяч метрів гірничих виробок. Прохідницьку школу високої майстерності пройшли чимало гірників, а нині гідно про­до­вжують її прохідники під керівництвом Миколи Лінинського (бригадир Андрій Са­торський) та Володимира Приходька (бри­гадир Віктор Васьків). Не поступаються й вуглевидобувники. Гірники дільниці, яку очолює заслужений шахтар України Ана­толій Потопа, а бригадир - заслужений шахтар України Ярослав Бурлаченко ви­дали на-гора у 2012 році майже 326 тисяч тонн твердого палива.

Прикладом для молодих гірників завж­ди будуть сивочолі ветерани війни Віктор Поліх, Степан Калахан, Ярослав Радик, Олександр Чорбенко, воїни УПА Василь Рос­тун, Андрій Принуда, начальники вуглевидобувної дільниці Володимир Ма­карчук та ДПР Анатолій Лисов, ветерани праці Йосип Живко, Анна Глодна, Кос­тянтин Періх, Степан Чернюх, Василь Гри­цик, Олег Дмитрук, Ігор Скоропад, Во­ло­димир Біда, Леся Андрущак, Катерина Ващук та багато інших, які не один рік поспіль примножували здобутки рідного підприємства.

Не одне десятиліття присвятив "Вели­комостівській" нинішній голова Львівської територіальної організації Профспілки пра­­ців­ників вугільної промисловості України Олег Турчин. Починав з електрослюсаря, зго­­дом механік, досконало знає гірничу спра­­ву. Та найбільше вболіває за людські долі. Своє рідне підприємство Олег Петро­вич відстоює на усіх рівнях. Згадаємо 1996 рік, коли постало питання про закриття шах­­ти, як неперспективної і 2013 р. - коли зно­ву на порядку денному питання лікві­дації, адже зупинка "Великомостівської призведе до вивільнення понад тисячі шах­тарів, а їхні сім'ї залишаться без засо­бів до існування. Голову Львівської тери­торіальної ор­ганізації турбує доля ко­лек­тиву ще однієї шахти,яка йде на закриття - "За­річна".

Завдяки зусиллям всього шахтар­сь­кого колективу "Великомостівська" не один рік поспіль виконує та перевиконує ви­роб­ничі завдання з вуглевидобутку, чим зміц­нює виробничий потенціал копальні.

Не одне покоління шахтарських ди­нас­тій сумлінно працювало на шахті "Ве­ли­комостівська".  Це Періхи, Ляхови, Дми­т­ріви, Покладюк-Сава, Горбенко-Матей­ко та інші. За роки роботи звання "За­с­лу­жений шахтар України" удостоєно Івана Момота, Петра Черкаса, Анатолія Потопу, Євгена Добрянського, Івана Мелету, Ярос­лава Бур­лаченка, Юрія Кунту, Олега Дмитрука. Чимало робіт­ни­ків отримали Грамоти та галузеві від­з­наки. А наразі "великомостівці" й надалі доводять, що виробничі завдання їм під силу,завтрашній день вони можуть зустріти впевнено.

Починаючи з 1958 року підприємство очолювали Іван Гайдаш, Дмитро Булгаков, Микола Черних, Володимир Коваленко, Юрій Грудцин, Володимир Постоловський, Лев Успенський, Володимир Шуригін, Віктор Хлопов, Іван Момот, Анатолій Чу­кас, Юрій Кунта. Сьогодні шахтарським колективом керує Сергій Суворов, який доводить, що дострокове виконання ви­робничого завдання для шахти-ювілярки вже стало традицією.

Лариса ГУМЕНЮК