Р­­ік часу охороняв кордони на Сході України від підступного ворога  монтер колії Червоноградського Вантажно-тран­спортного управління Сергій ПАРІЙ.

- На бойовий рубіж заступив з серпня 2015 року. Це була шоста хвиля мобілі­за­ції,- згадує Сергій. - Оскільки строкову служ­­­бу в армії я не проходив, хотів пізнати вій­ськову дисципліну. Мамі казав, якщо при­йде повістка ухилятися від мобілізації не буду. З військкомату направили на по­лі­гон в місто Рівне, а потім в село Старичі, що на Львівщині. Там, на полігоні проходив тактичні завдання, знайомився із зброєю, вперше скуштував солдатської ка­ші. Після ознайомлення із умовами служби, нас відправили в село Клугино-Башкирівка Хар­ківської області, де розта­шовувалася 92 окрема механізована бри­гада. Тут служив піхотинцем, військова спеціа­льність -гранатометник. Далі нас від­правили за 18 кілометрів від передової, що поблизу Ма­р'їн­ки. Хоча в бою не дово­ди­лося брати участі, але роботи було завж­ди достатньо: то окопи рили, то блін­дажі ук­ріплювали або поралися по господарсь­кій частині. Я був на вогневій позиції не один, тож всі ми були врівноважені.

Після демобілізації у серпні 2016 року Сергій Парій повернувся на роботу у ВТУ мон­тером колії. Про своє перебування на сході держави зга­дує неохоче, але твердо вірить, що Ук­раї­на в цьому протистоянні вистоїть і ми переможемо!

До слова, до Дня захисника України у 2016 році цінним подарунком - наручним годинником від Львівської територіальної орга­нізації Профспілки працівників вугіль­ної промис­ловості України відзначено мон­тера колії, учасника АТО Сергія Парія.

  Ігор ЙОСИПІВ