Мобілізація у зону проведення АТО не оминула й шахтарську оздоров­ни­цю. Двоє працівників ОЛК "Ровес­ник" мають статус учасника бойових дій на Сході країни.

Лікар-ординатор Володимир БРЯШ­КО був мобілізований за четвертою хви­­лею у квітні 2015 року.

Медик - єдиний представ­ник Червоно­града серед ста лі­карів, що проходили пе-­­репідготовку у військово-медичній академії у Києві.

- Після п'ятдесяти років мобілізову­ва­ли вже за бажанням, - говорить Воло­димир Ми­­­хайлович. - Але якщо не я, то хто? Від­разу в військкоматі підписав згоду на ске­ру­вання в зону АТО.

Готували лікарів до служби у бойових умовах американські інструктори з тактич­ної медицини за сучасною системою НА­ТО "Медсанбат". Згадали медики й навич­­ки вій­сь­кової кафедри - під час стрільб на по­лі­гоні. Служити червоноградцю дове­лося на півночі Луганщини. Старобільськ, Сва­­то­во, Рубіжне… Володимир Бряшко був скеро­ва­ний до полку бійців-вертольот­ників час­тини А3913 (постійне  місце  дис­локації - с.Но­вий Калинів Самбірського ра­йону Ль­вів­ської області). Біля аеро­дро­му розташу­вався польовий госпіталь, куди вер­то­льо­та­ми доставляли поранених з пе­ре­дової, щоб надати допомогу і відпра­вити на пода­льше лікування у Харківський ме­дичний госпіталь.

- Мешкали у палатках, побут був вкрай аскетичний. Місце нашої дислокації - якраз між кордоном з Росією та лінією розмежу­вання з окупованими територіями, тому- пос­тій­на бойова готовність, - згадує учас­ник АТО. - Спали з автоматами, були го­тові до миттєвої евакуації. Добре, що "Ро­вес­­ник" надав матеріальну допомогу  - я зміг придбати сучасний зручний броне­жи­лет. Ад­­же, хоча панувало  певне затишшя у бойо­вих діях, все ж було чого стерег­тися - кі­­лька разів спрацьовували сигнальні ра­кети навколо нашого аеродрому.На той час місцеве населення ставилося до нас швид­ше позитивно, ніж вороже.  Цивільні часто зверталися до медиків за лікарсь­кими консультаціями. Школярі го­тували для військових концерти, свяще­ники дов­ко­лишніх церков відправляли Служби Бо­жі. Всу­переч стереотипам, довкола часто зву­чала україн­ська мова, у місцевих селах лю­­ди вважа­ють себе українцями, тому се­­па­­ратистам і не вдалося нав'язати їм "орд­лов­ську" вла­ду.

...Коли Володимира Бряшка мобілізу­вали, його онучці Єві якраз виповнилося два рочки. Він точно знав, що вдягне війсь­ковий однострій задля захисту Батьків­щини і своєї родини. Член Конгресу україн­сь­ких націоналістів, депутат Червоноград­-ської місь­кої ради у 1994-1998 роках впе­внений: боротьба за Україну досі три­ває, на часі її активна фаза, й кожен пат­ріот повинен от­ри­мати армійські навички і бути г­отовим зі зброєю в руках захищати рідну українську землю.

Марія ЛУЦЕНКО