Вітаємо Вас на сайті газети "Гірник" ДП "Львіввугілля".
Вітаю Вас, Гість
Головна » 2017 » Квітень » 12 » ПІДТРИМКА  БЛИЗЬКИХ НА ВІЙНІ – ВАЖЛИВА
14:17
ПІДТРИМКА  БЛИЗЬКИХ НА ВІЙНІ – ВАЖЛИВА

Гірник підземний з ремонту гірни­чих виробок шахти "Відродження" Во­ло­димир ШКУДОР - молодий, енергій­­ний, сповнений оптимізму та завзяття, хоча на його долю випала важка ноша перших днів тоді ще неоголошеної вій­ни. Мобілізований за першою хвилею, він рік обороняв кордони України.

- Коли я приїхав з усіма іншими при­зов­никами в військкомат, то нам сказали, що це будуть лишень двотижневі навчан­ня, - розпочав розмову Володимир Васи­льо­вич. - Нас відправили в місто Біла Церк­­­ва Київської області.Там базувалася 72-а окрема механізована бригада. Мене ма­ли  взяти танкістом, оскільки я проходив стро­­кову службу в армії за цією спеціаль­ністю, але усі місця були укомплектовані, тому мене і ще декількох призовників за­пи­сали в зарядники. В мої обов'язки вхо­дило заряджати стоміліметрову протитан­кову гармату МТ-12 "Рапіра".Після проходження військової підготовки на київських полігонах нас відправили під Маріуполь. Звідти ми попрямували в населений пункт Сонцеве Донецької області, де розташо­ву­вався штаб 72-ої бригади (тепер це оку­пована територія). Пізніше наш підроз­діл вивели з передової в Запорізьку об­ласть, де була проведена доукомплектація осо­бового складу, ми отримали справну бойо­ву техніку, поповнили  боєпри­па­си. Потім передислокувалися під  Волнова­ху. Пів­­ро­ку я виконував бойові завдання на цій ло­кації, а навесні 2015 року мене де­­мо­білізували.   

За рік на війні молодий хлопець на ба­­гато речей почав дивитися по-іншому. Там, на сході, зрозумів настільки важлива підт­римка рідних, близьких, колег по ро­боті, волонтерів. Патріотизму та бажання відстояти країну додавали вісточки з до­му. Пригадує Во­лодимир, як йо­го споряд­жали на фронт.

-Шахта придбала для мене броне­жи­лет, зручне взуття  та  передавали продук­ти. Зі сло­вами  підтримки  телефо­ну­ва­ли го­лова профкому Володимир Пащук, на­чальник відділу кадрів Леся Підкова та хло­пці з дільниці. Їх підтримка там у полях Донбасу додавала сили, щоб пережити жахіття побаченого. Я й сам, коли бував у короткій від­пустці вдома, приїздив на підприємство, бо за роки роботи колеги для мене стали на­че рідні. І якби там не було, вірю, що Ук­­раї­на буде суверенною та успішною держа­вою, - з надією каже боєць.

Ігор ЙОСИПІВ

: | Додав: admin | Рейтинг: 5.0/1
Зробити безкоштовний сайт з uCoz