Одним із найрезультативніших про­­хідницьких колективів серед шахт ДП "Ль­вів­вугілля"  є  дільниця підго­товчих робіт №1 шахти "Степова", яку пів­тора ро­ки тому очолив Андрій ПАШКУЦЬКИЙ. Результати роботи цього колекти­­ву дозво­ляють згадати призабуте вже словоспо­лучення "швидкісна про­ход­ка".

Починаючи з листопада минулого ро­ку,  гірники  прокладають  щомісяця 130-140 м гірничих виробок. Як стверджує на­чальник дільниці, рецепт успіху - тактика пе­­р­едбачення труднощів та збалансована команда фахівців.

- Комбайн КСП-32, яким з осені прок­ладаємо 142 конвеєрний штрек, 2004 року випуску, працює без капремонту, - роз­по­відає Андрій Михайлович. - Звісно, окремі вузли відновлювалися на Нововолинсько­му РМЗ та силами мехцеху, проте не мо­жемо тішити себе ілюзіями, що увесь штрек тех­ніка відпрацює без ремонту. Ме­ханік дільниці Василь Кореньовський акцентує на тому, щоб на заміну були вже зібрані окремі вузли механізмів - редуктора, домк­рати, вали тощо. Це значно зменшує тер­мін ремонту - замінити цілий зібраний ву­зол оперативніше та раціональніше, ніж у шахті проводити діагностику, шукаючи, що саме вийшло з ладу, розбирати та за­мі­нювати якусь деталь. Таким чином, ско­рочуємо ремонт до зміни, максимум  двох. Усі розуміють, що кожна година на ра­хун­ку, у прямому вимірі:  більше метрів - біль­ший заробіток.

Так розмова перейшла до персоналу ДПР-1. Начальник впевнений, що зараз на дільниці оптимальний склад праців­ників. Це переважно гірники 30-35 років зі стажем роботи, що дозволяє їм назива­тися майстрами своєї справи.

- Нероб і "халявщиків" немає. Коли є від­чуття ліктя та колективної відпові­да­льності,  усі проблеми вирішуються набагато  швидше, бо  усі  сконцентровані на ви­­­робничому результаті, зацікавлені у дос­тойному заробітку, - зазначає він. - За­раз просяться назад у забій навіть ті, хто звільнився у минулі роки, шукаючи кращої долі по світах. Проте дільниця укомп­лек­тована, у штаті 60 осіб: 30  прохідників, решта - ІТР, електрослюсарі, гірничі робітники.

…Як і у великому спорті, в шахті головне - командна  гра. Є тренерський штаб - інженерно-технічні  працівники, опор­ні гравці - бригадир та ланкові й учас­ники ко­ман­ди, кожен з яких відповідає за свою по­зицію. Сам Андрій Пашкуцький з шах­тар­ської родини, отримав диплом інжене­ра у Національному гірничому уні­вер­си­теті (м.Дніпро) й влаштувався гірничим майстром на "Бендюзьку". Невдовзі у зв'яз­ку із закриттям цієї копальні прохід­ницьку ді­льницю повним складом пере­ве­ли на "Степову". Першим начальником, з яким до­велося працювати, був Михайло Івани­­цький, потім Анатолій Медведюк. Коли ДПР-2 очолив Вадим Крась, його при­зна­чи­ли помічником начальника. Від кожного чогось вчився - як суто технічним тон­ко­щам, так і вмінню координувати ро­боту гір­­ників. Прохідники - особлива каста шах­тарської професії, першими віч-на-віч сти­каються з примхами підземної стихії, за­гартовані тяжкою працею, з міцним ха­рак­тером, тому здобути авторитет було не­просто…

ДПР-1 Андрій Пашкуцький приймав у 2016 році від Ігоря Юрківа, що зараз ви­конує обов'язки головного інженера шахти. Своїм досягненням, без якого не було б сьогоднішніх  швидких   метрів,  молодий на­чальник вважає згуртований колектив. Усі працюють на своїх місцях. Бригадир Олег Койчадовський вміє організувати ро­боту, вчасно  скоригувати за необхід­нос­ті наряд, дійсно лідер у колективі. У першу ремонтну зміну ходить ланка Івана Ми­сака. Ланковий сам спраглий до роботи, й хлопці підібралися йому під стат­ь, тому ланки Василя Ковальчука, Пав­ла Дацика й Юрія Хомина упевнені, що зможуть "да­ти метри" на добросовісно перевірено­му, справному обладнанні.

Добрій товариській атмосфері у ко­лективі дільниці сприяє й відкрита позиція в.о. директора шахти Миколи Клюки, праг­нен­ня керівника бути у курсі найменших виробничих деталей. Щомісяця у нарядній відбуваються виробничі наради. Директор підсумовує результати минулого місяця, висловлює своє бачення на перспективу. Разом з робітниками аналізує "вузькі" міс­ця та уважно вислуховує рацпропозиції. ІТР отримують конкретні завдання, й зав­жди знаходяться можливості, щоб вдосконалити робочий процес.

До кінця травня колектив ДПР-1 за­вер­шить  прокладання  142  конвеєрного штреку, станом на середину березня зали­шилося ще 250 метрів, й почне проходити розрізну піч очисного забою. Лаву №142 із запасами 293 тис. тонн, довжиною вийма­­ль­ного стовпа 635 м, потужністю плас­та 1,35 м, прогнозованою зольністю 36,5%  на "Сте­повій" планують розробляти з червня наступного року.

Марія ЛУЦЕНКО

На фото: (зліва направо) механік Ва­силь Кореньовський, гірничий майстер Іван Муха, начальник ДПР-1 Андрій Пашкуцький та бригадир Олег Койчадовський.