необхідна на регіональному рівні і шахтарям, і збагачувальникам Червонограда

У цьому переконані обидві сторони. Хоча з тих пір, як центральна збагачувальна фабрика вийшла зі складу ДП "Львіввугілля", у стосунках підприємcтв з'явилися проблеми. Про це розмова з начальником Управління технічного контролю якості вугілля та стандартів ДП "Львіввугілля" Іриною НАЛИВАЙКО.

- Ірино Сергіївно, наші шахтарі, об­разно кажучи, в черговий раз потрапили в "збагачувальний колапс".

- За результатами відкритих торгів було укладено договір між ДП "Львіввугілля" та ПАТ "Львівська вугільна компанія", згідно якого збагачувальники в 2012 році зобов'язалися прийняти та переробити 1 млн. 714 тисяч тонн рядового вугілля. Та, на жаль, сильні морози, до яких не була готова фабрика, внесли суттєві корективи в її роботу. Наші партнери призупинили приймання та переробку рядового вугілля. Відтак на складах шахт станом на 15 лютого уже накопичилося більше 100 тисяч тонн твердого палива та повністю завантажений власний вагонний парк, а це 165 залізних вагонів, в яких ще 11 тисяч тонн вугілля. Від цього серйозно потерпає фінансово-економічне становище держпід­приємства, яке не в змозі виконувати держзамовлення, створює соціальну напругу у багатотисячних шахтарських колективах.

- Погодьтеся, що проблема у стосунках із Львівською вугільною компанією виникла не сьогодні…

- У грудні фахівці ДП "Укрвуглеякість" вивчили стан взаєморозрахунків між ДП "Львіввугілля" і ПАТ "Львівська вугільна компанія" і констатували, що на складах фабрики накопичилося 30,6 тисяч тонн концентрату на суму 26,6 мільйона гривень, що є власністю держпідприємства. В той же час ПАТ здійснило нам нарахування за послуги, а ось товар залишився лежати, як кажуть, мертвим вантажем. Хоча вчасна реалізація даної вугільної продукції дала б змогу направити отримані кошти як на першочергові потреби ДП "Львіввугілля", так і ПАТ "Львівська вугільна компанія".А тим часом вугілля на електростанції Західної України поступає з Донбасу.

- Ви озвучили цифру - понад 100 тисяч тонн рядового вугілля, що накопичилося на шахтах для подальшого збагачення.

- Наголошу, що це станом на 15 лютого. З кожним днем кількість його зростає, а, коли фабрика запрацює, вугілля перед відправкою буде потрібно розпушувати та проводити ще ряд робіт, а це - значні фінансові витрати.

- Свого часу наше вугілля для збагачення возили на Донбас.

- Це фінансово накладно. Адже великі затрати йшли на транспортування. Хоча там за свої послуги беруть менше коштів, а у нас збагачення однієї тонни рядового вугілля обходиться у 45 гривень. В той же час нам співпрацювати з ПАТ "Львівською вугільною компанією" фінансово вигідніше. По-перше, ми маємо у своєму складі вантажно-транспортне управління, яке доставляє на фабрику вугілля на збагачення. По-друге, кошти залишаються в регіоні. По-третє, працюватиме фабрика, люди матимуть робочі місця. Питання стоїть лише в її модернізації, адже обладнання застаріле, зношене, дуже енергозатратне і не може працювати у сильні морози. А вугілля ж електростанціям найбільше потрібне саме взимку!

- Ірино Сергіївно, не було б і сьогоднішніх непорозумінь, якби шахти і фабрика тягнули одного воза, тобто були б у складі однієї виробничої структури.

- Ми працювали ефективно упродовж двох десятиліть. І лише згубне для паливно-енергетичного комплексу Львівщини відокремлення пріоритетного технологічного комплексу призвело до сьогоднішніх ускладнень.

- Який же тоді вихід?

- Питання врегулювання виробничого конфлікту між шахтами і збагачувальною фабрикою неодноразово розглядалось на різних рівнях, стоїть на контролі в облдержадміністрації, Міненерговугілля. Однак проблема залишається відкритою. Наразі треба шукати шляхи дотику, шляхи співпраці. А якщо дивитися на перспективу, то за дорученням першого заступника Міністра енергетики та вугільної промисловості України робоча група вивчила ситуацію і дійшла висновку, що на базі шахти "Візейська" є доцільним збудувати групову збагачувальну фабрику. До речі, уже здійснено техніко-економічне обґрунтування її будівництва. Проблема лише з коштами для реалізації цього проекту.

Володимир ЗІНЧЕНКО