Вентиляція підземних магістралей, особливо очисних і прохідницьких за­боїв, важливі умови безпеки виробни­цт­ва. Шахта, об'єднана в одну вентиля­­­цій­ну систему, обслуговується дільни­­цею вентиляції й техніки безпеки і має єдиний план ліквідації аварій, що пе­ред­­­бачається Правилами техніки без­пеки підприємства.

Саме провітрювання підземних гірни­чих виробок за допомогою безперервно пра­цюючих вентиляторів головного провіт­рювання (ВГП) та місцевих вентустановок на шахті "Межирічанська" забезпечує ко­лектив дільниці вентиляції і техніки безпе­ки, яким керує Богдан Долайчук.

Для того, щоб у підземці "дихалося" лег­ше, провітрювання організовано так, аби склад, швидкість і температура повітря в діючих гірничих виробках відповідали вимогам Правил ТБ у вугільних шахтах. І цих вимог достеменно дотримуються ро­біт­ники шахти "Межирічанська", яка вва­жається надкатегорійною за газом мета­ном. По мірі того, як рубається вугілля,газ-ме­тан виходить у лаву та штрека. І, коли його концентрація сягає критичного рівня, може відбутися непередбачене. Аби цього не сталося, на головному стволі шахти пра­­цює потужний Головний вентилятор типу ВОД-30М (на шахті їх два, які пра­цю­­ють почергово), з продуктивністю в ме­жах 8,5-9 тис. м  повітря на хвилину із дванад­цяти тисяч можливих. Для провітрю­вання шахти в гірничі виробки подає­ться, згідно з розрахунком, 5-6 тис. м  повітря на хвили­ну. Щодо рівня метану, то на да­ний час на шах­­ті ситуація стабільна - кон­центрація га­зу 8,13 м  на хвилину, від­­носна - 19,9 м  на тонну вугілля. У від­даленій від ство­ла 390 лаві на висхідному струмені діль­ниці 0,25-0,3 відсотки, при допустимій нормі - 1,3.

- Вентилятор головного провіт­рюван­ня, - говорить начальник дільниці, - витягає з шахти повітря разом з метаном на-гора. Своєю чергою, кожен забій забезпечується розрахунковою кількістю повітря, а для по­­пе­ред­ження аварійної ситуації встанов­лені датчики, які фіксують загазованість.

За словами Богдана Долайчука зараз на шахті працюють дві вуглевидобувні та дві прохідницькі дільниці. Гірники відпра­цьо­вують 191 та 390 лави на Північному крилі шахтного поля. Через різке погіршен­ня гірничо-геологічних і гірничо-технічних умов добувати вугілля доводиться на від­стані 2,5 км від ствола. І зараз, і згодом (в лис­топаді 2017 року шахтарі перейдуть у 378 лаву) через віддаленість лав пода­ва­ти повітря стає значно складніше. За ос­танні два роки шахтарі  "Межирічан­сь­кої" видобували у середньому 203 тис. тонн твердого палива і колектив трударів зни­жувати темпи наміру немає. Тому на­галь­ним залишається питання подачі не­об­хід­ної кількості повітря у віддалені гір­ничі виробки. Аби робота Головних вен­­тилято­рів була стабільною, у 2015 році ві­д­бу­ла­ся заміна ВГП №2. Обидва ВГП були вста­нов­лені у 1992  та 1991 роках відпо­від­но. Через зношеність за двад­­цять з гаком років їхня зупинка могла б при­звести до серйоз­них наслідків - зупинки шах­ти. Якщо пер­ший вентилятор після обс­те­жен­ня от­римав дозвіл на подальшу експлуа­тацію, то дру­гий довело­ся замінити анало­гіч­ним з шах­ти "Візей­ська". Уста­нов­к­а та­­кож про­йшла експертну перевірку електрон­­­ними прила­дами, було отримано доз­віл на вве­дення в дію і наразі шахтарі до 2018-19 років  мо­жуть бути впев­нені, що ці аг­ре­га­ти по­кра­щать подачу по­вітря, під­­ви­­ща­ть сталість провітрювання, вугле­ви­­добуток три­ва­ти­ме в розрахованих об­сягах.

Звісно, що події останнього часу, як полі­тичні, так і економічні, не могли не по­зна­читися на роботі шахти і, зокрема, діль­ниці ВіТБ.

- Особливі труднощі виникають з пос­чанням, вірніше, з його відсутністю, - про­довжує розмову начальник дільниці.- Ремонтники не мають ані запчастин, ані ма­­теріалів, виробничі умови в шахті ста­ють дедалі складнішими. А звідси й зно­шую­ться механізми та обладнання швидше, ніж раніше. Та й техніка в більшій кіль­кості не нова, обладнання ремонтуємо, прово­­ди­мо заміну запчастин і знову в роботу.

Однак, при цих негараздах, як вва­жають на копальні, колектив цієї важливої в усіх відносинах дільниці, завдання вико­нує. Гірники говорять, що у підземці кожна дрібниця повинна слугувати безпеці, збе­рігати здоров'я, допомагати підви­щен­ню про­дуктивності праці.

Останнім часом проблем на шахті дос­­­татньо - прилади газового контролю за­­старілі та й інтерферометрів давно не от­римували, не вистачає засобів індиві­дуа­­льного захисту (із планових 796 респі­ра­торів у наявності - 592), а для безпеки шах­тарів доводиться саморятівники, яких на шахті лише 422, передавати по змінам, адже кожен, хто спускається у виробки, обо­в'язково повинен бути забезпечений сер­­­ти­фі­кованим, налагодженим само­ря­тів­ником (із цього правила виключень не­має!). До слова, і кількість спецодягу на конт­­ролі - це,  сподіваємось, тимчасова не­­­об­­хідність. Наразі не вистачає дос­тат­ньо коштів, аби розрахуватися з поста­ча­льником спецодягу та спецвзуття, засо­бів індивідуального та колективного за­хис­ту. Проте адміністрація шахти наці­лює робітників на те, аби для кожного Пра­ви­ла  техніки  безпеки  були  законом, а для цьо­го приділяється увага справності елект­рообладнання, дотриманню пило­газо­вого режиму та вимог нарядної сис­теми, що­півроку розробляється план лікві­дації ава­рій, який передбачає заходи їхньої лік­відації та порятунку працівників, шляхи ви­ходу на свіжий струмінь повітря та руху воєнізованого гірничорятувального загону.

Сьогодні  у  колективі  ВіТБ трудиться 92 чоловіка. Це електрослюсарі підземні та чергові з ремонту устаткування, гірники підземні, поверхневі та з ремонту гірничих виробок, оператори АГК (поверхневі) та з контролю за рівнем газу метану, лампів­ниці. Про більшу кількість начальник діль­ниці говорить, що працюють добросовісно, поставлені завдання виконують зі знанням справи. Серед тих, хто складає,так би мовити, кістяк, основу колективу  - бри­га­дир електро­слюсарів Олег Кірик ("працьо­ви­тий, відповідальний чоловік", - говорить про нього керівник), бригадир кріпильників Роман Мізюк користується неабияким ав­то­ри­тетом  серед  працюючих. Слова по­дя­ки від Богдана Івановича чують і його зас­тупник Василь Муха, гірничий майстер Михайло Коваль та інші працівники дільни­­ці. А це, повірте, має не останнє значення для того, щоб колектив був згуртований і здатний працювати на результат.

Не можна не згадати й про жіночі об­личчя підрозділу ВіТБ - лампової. Майстер Наталя Грет, лампівниці Марія Лазарчук, Кате­рина Крук та інші теж вносять свою частку у безпеку праці шахтарів, видаючи справні головні світильники, саморя­тів­ники та газовимірювальне приладдя. А слю­сар Світлана Предко професійно зай­має­ться ремонтом. Умілі руки цієї привіт­ної робітниці, яка ще донедавна не була до­­тичною до вугільного підприємства,роб­­лять майже неможливе - усувають різ­ні механічні пошкодження у головних сві­ти­льниках, які вкрай необхідні шахтарям у зем­них надрах.

… Людське життя і здоров'я - пріори­тет № 1. І тому вирішення актуальних пи­тань безпечного видобутку вугілля, охо­ро­ни праці і промислової безпеки, здійс­-нен­ня профілактичних заходів і поперед­ження аварійних ситуацій залишається на порядку денному ДП "Львіввугілля" та вугільних підприємств у цілому. А наразі шахтарі Львівщини, і на "Межирічанській" не виключення, працюють на зношеному обладнанні, є нагальна потреба у покра­щенні умов праці гірників. Для цього Уряд пообіцяв державну фінансову підтримку в сумі 200 млн грн, яка й донині не на­дій­шла у держпідприємство. Очікуємо… Поки що покращення гірники не відчули.

Щодо перспективи копальні, варто зга­­д­ати й про ще не вскритий вугільний пласт "Супутник", потужність якого 0,85 мет­ра, промислові запаси 2 млн 094 тис. тонн. При наявності відповідного облад­нання, для  придбання якого потрібно бли­зько 200 млн грн, тверде паливо з цьо­­го пласта можна піднімати протягом десяти років…

  Лариса ГУМЕНЮК                                      

На фото: (зліва направо) начальник ВіТБ Богдан Долайчук, гірник з ремонту гір­ни­чих  виробок  Василь  Петрашов, гірничі робітники Ігор Михайлишин та Олексій Гук.