ВУГІЛЛЯ – ОСНОВНЕ БАГАТСТВО ПРИБУЖЖЯ (ПРОДОВЖЕННЯ)

Багато інших мужніх шахтарів увійшли в історію басейну. За ча­сів  Незалежності у  2007  році  високе зван­ня  Герой України отримав тоді на­чальник вуглевидобувної дільниці шахти  "Відродження" Сергій Ру­денко. Деся­тиліття поспіль за звитяжну пра­цю ти­сячі гірників були удостоєні дер­жав­них і галузевих на­город. Будівництво шахт сприяло індуст­ріалізації Галичини, при­несло тепло  та  світло  містам  і  селам, ви­ріс багатоти­сячний загін робітників-гір­ників. Із міс­це­вих копалень за роки їх екс­плуатації видобуто і відвантажено сотні мільйонів тонн енергетичного вугілля.

Усі шахти Львівсько-Во­лин­ського ву­гіль­ного басейну працюва­ли у складі ви­робничого об'єднання "Укр­західву­гілля",а у 1998 році копальні були роз­ділені на ль­­вівську та волин­ську групи, які увійшли у Державні хол­дингові ком­панії "Львів­ву­гілля" та "Воли­ньвугілля". У 2001 році ль­вівські шах­ти були пере­йменовані й от­ри­мали свої сьогочасні назви. Згодом  у 2003 році вийшла  зі складу ДХК "Львівву­гілля" шахта "На­дія" (№9"Великомос­тів­ська"). Шахти №5 "Великомостівська" та №1 "Чер­во­но­градська" припинили  вуг­ле­ви­до­буток у 2000 році, через шість ро­ків пе­рестала функціонувати "Бен­дюзь­ка"(№2 "Ве­ли­комостівська"), на "пенсії" вже й "Ві­зей­ська" та "За­річна" (№№8 і 7 “Велико­мо­с­тівські”). Однак  літопис  вугі­льної Ль­вівщи­ни  про­дов­жується.  Від­зна­чи­лися  ви­­со­кими вироб­ничими по­каз­никами  нача­льники  дільниць Ана­толій Потопа, Іван Пле­шинець, Віктор Ка­мен­ський, Во­ло­ди­мир Приходько, Степан Грицак, Пет­ро Доб­­рянський, Микола  Лінин­ський, Олександр Титюк, бри­га­дири Віктор Тру­бі­цин, Петро Черкас, Ми­хайло  Ва­цюра,  Володимир Удуд, Ан­д­рій  Ах­тян­кін, Олег Івануса, Во­ло­димир Мань­кут, Петро Гавілей,Олег Фар­ина,Теодор Венгель, Василь Самсін та багато інших підкорювачів під­земних го­ризонтів.

Властивою для західноукраїнських вуг­лекопів є  активна  громадянська пози­­ція: сотні шахтарів  взяли участь у Пома­ран­чевій революції та Ре­­волюції Гідності, 346 пра­ців­ників шахт та допоміжних під­при­ємств були мо­білізовані в  зону про­ведення АТО на схід України для  захисту держави у 2014-2016 роках.

Завдяки високій свідомості шахтар­ського загалу та потужному профспіл­ково­му руху під егідою Львівської те­ри­­то­ріа­льної організації  Профспілки пра­цівників вугільної промисловості Ук­раїни (голова Олег Турчин) та Регіо­нального об'єднання Незалежної проф­спілки гірників України м.Червонограда (голова Віталій Оніжук) держпідприєм­ство працює у єдиному гос­подарському комплексі. У складі ДП "Ль­віввугілля", яке очолює генеральний дирек­тор Анд­рій Дяченко - шість шахт та 14 до­по­­між­­них підприємств. Чисельність персо­налу - близько дев'яти тисяч. У непрос­тих об­ставинах працюють нині гірники. Уск­­лад­­­нилися гірничо-геологічні умови ви­до­бутку, застаріло обладнання, не завжди при­хильною  до  гірничої галузі є дер­жавна політика. Попри обумов­лене природними фак­торами  скорочення об­сягів ви­роб­ни­цтва, шахтарська праця все ж зали­шається визначальним чин­ником еконо­мі­ки регіону, адже поло­вина  надходжень бюд­жетів Чер­воно­града та Сокальського району за­без­пе­чує­ться саме гірниками.

Майже 60 років минуло з того часу, як з надр Галичини були видобуті перші тонни вугілля. Уже давно на заслуже­ному відпо­чинку ті, хто на пустирях зво­див шахтарські міста Червоноград та Соснівку, селище Гірник, будував шахти, хто до­бирався до підземних скар­бниць, ста­вив рекорди, ос­воював нову техніку.

 Незважаючи на виклики сьогоден­ня, вугільна галузь Львівщини має май­бутнє, адже надра Галичини багаті та щедрі на вугілля, а для продовження життя ба­сей­ну конче потрібно будувати нові шах­ти, впро­вад­жу­вати новітні техно­логії у ви­роб­ни­цтво, готувати кваліфіко­вані гірничі кадри.

Лариса ГУМЕНЮК
Марія ЛУЦЕНКО