У рамках відзначення 60-річчя вугі­льної галузі Львівщини газета "Гірник" звернулася  до  ветеранів  шахтарської праці, щоб  вони  на сторінках часопису по­ділилися  розповідями  про роки ро­боти на прибузьких копальнях.

На про­хання редакції відгукнувся колишній головний  механік Віктор СА­МОХОДСЬ­КИЙ з шахти "Бендюзька", який працю­вав там з 1968 до 2001 року. Шахтарський часопис продовжує друку­вати спогади ветерана праці.

- Роки на  шахті  промайнули швидко. Зараз гадається: як же працювалось стіль­ки років? Шахта забирала багато часу. Я не скажу, що так вже спокійно і рівно йшла робота. Були аварії на підйомних установ­ках, "стріляли" високовольтні кабелі, рва­лися труби головного водовідливу, ла­ма­лося забійне обладнання та обладнання техкомплексу. Але старалися, щоб аварії швидше ліквідовувати  та не допускати їх у подальшому. На тиждень - один вихідний з ранковим нарядом, два вечірніх наряди. Обмаль часу  залишалось  для  домівки. Бла­го - жінка працювала в міському будин­ку зв'язку електромеханіком позмінно - все виховання дітей було майже на ній. Зараз син Євген - лікар вищої кваліфікації, кандидат медичних наук. Дочка Марина - заступник начальника відділення банку. Вже  довгий  час  мешкаю поруч із нею у місті Біляївка Одеської області. Щасливий дідусь трьох онучок та вже дочекався двох правнуків. Доглядаю сад та город, цікав­лю­ся новинами та спортом, активно корис­туюся Інтернетом.

Аналізуючи прожитий на шахті час, скажу, що колектив був хорошим і працьо­витим. У  цьому,  мабуть, запорука його значних здобутків. Злагодженій роботі ко­пальні сприяли незначна загазованість гір­­­ничих виробок, малий притік води, від­носно  непогані  гірничо-геологічні умови ви­добутку вугілля й місцерозташування шахти. Сприяли й допоміжні підприємства виробничого об'єднання: Нововолинський та Червоно­град­ський ремонтно-механічні заводи, Шах­­то­­спецмонтажноналагоджу­вальне Управління, монтажні організації, Управ­ління матеріально-технічного поста­чан­ня. А головне - продуктивній роботі гір­ників  допомагало налагоджене  матеріа­льно-технічне постачання, яке геть по­гір­­ши­лось з середини 90-х років.

Друга “Великомостівська” була справж­ньою “кузнею кадрів” керівного складу для шахт ВО "Укрзахідвугілля", запам'я­талися гірничі інженери, що наповну віддавалися роботі  й  деякі з них пізніше  очолили  ін­ші копальні: Сте­­­пан  Жирій, Микола  Сидій, Іван Гутий, Ярослав Наливайко, Микола Шипін, Іван Момот, Ярослав Кіх, Володи­мир Півнюк, Віктор Столяров, Василь Тро­фімов, Все­волод Якимук, Віталій Сутурін, Мак­сим Луцик, Іван Філяс, Василь Сине­вич, Фелікс Чухно, началь­ники дільниць Іван Бресла­вець, Євген Ула­нов, Воло­димир Прасюк, Микола Ру­сюк, Юрій Пуш­ков, Ярослав Ша­­варсь­кий, механік Віталій Скляренко, диспетчер Вячеслав Васили­шин. Запа­м'ятались й сумлінні робітники-бригадири Степан Бігун, Віктор Лакін, Федір  Садо­вець, Іб­рагім  Мургузов, Дмитро Труш. Дов­гі  роки у мехслужбі пліч-о-пліч працювали Воло­ди­мир Ткаченко, Євген  Маслянко, Ми­­кола Смаль, Олек­сандр Оліфіренко, Сте­пан  Дуда, Орест  Криш­тоф, Ярослав Му­зичко, Богдан  Кай­да, Дмит­ро Ти­та­ренко, Микола Волотко, Яро­слав Редько… Назавжди залишаться у пам'яті три пожежі на шахті, миттєва реак­ція дис­петчерів у критичні хвилини, нічні  дзвінки з шахти мені додому. А як ці­каво було втілювати оригінальну технічну ідею го­ловного меха­ні­ка об'єднання Ми­хай­ла Бас­келовича - за допомогою гелікоп­тера про­­водити заміну підшківного май­данчика скі­пового ствола.

Багато чого вартує єднання колективу у дні свят та ювілейних дат робітників шах­ти. Життя тоді вирувало…

Насамкінець, як ветеран праці, пов­ний ка­валер відзнаки "Шахтарська слава", скажу таке: шахти Черво­но­града дали де­кільком десяткам тисяч людей ро­боту, гід­ну заробітну плату, відносно нор­мальні пен­­­сії. Це компенсація за нелег­ку працю на шахті. І мене іноді дивує ставлення ке­рівників профільного Міністерства та Уря­ду - то даємо державну підтримку шах­там, то ні. Вважаю, що державі без шахт Львів­сько-Волинського вугільного басейну аж ніяк не обійтися.

На фото: майстри проходки - колектив  дільниці  під  керів­ництвом  Юрія Пуш­кова, 1987  рік; шахтар-ветеран Вік­тор Само­ход­ський, осінь 2016 року.