Саме з цієї випадково почутої у шкільній виставі фрази розпочалася піввікова мандрівка головного гео­лога Геологорозвідувальної  експе­ди­ції   ДП  "Львіввугілля"  Миколи КОРОЛЯ до осягнення земних глибин у пошуках чорного "золота" Львівсь­ко-Волинського кам'янову­гільного басейну.

Після закінчення середньої школи у 1962  році поступив  на геологічний факультет  Львівського державного університету, після другого курсу від­служив два роки в армії, потім продов­жив навчання. У липні 1967 року моло­дий волинянин був зарахований до роботи у ГРЕ як буровий  робітник (фак­тично працював колектором, пізніше цю посаду назвали технік-геолог). Саме у ці часи,в результаті геологічної роз­відки у 1969 році,  був відкритий новий проми­словий пласт коксівного вугілля V6 "Ві­зейський", розташований глибше 235-270 м від відомих робочих в­угіль­них пластів, який й досі не розроб­ля­ється.  Експедиція розпочала роз­від­ку Любельського і Тяглівського ву­гіль­них родовищ… Технік-геолог, діль­нич­ний гео­лог, начальник геологічної дільниці, голов­ний геолог - сходинка за сходин­кою, крок за кроком піднімався Микола Дмитрович до беззаперечного автори­тету знавця скарбів надр Львів­сько-Волинського вугільного басейну. Трохи пізніше, співпрацюючи з науков­ця­ми львівського, київського геологіч­них інс­титутів та спеціалізованих ла­бо­раторій, друкував  численні наукові статті про вугленосність глибоких гори­зонтів кар­бону, умови утворення ву­гільних плас­тів, запаси  вугілля, вуг­ле­носну фор­мацію, стратиграфію, газоносність  у журнали "Геолог", "Уголь Украины", "Гео­логія і геохімія горючих копалин", "Гео­логія  і  маркшейдерія".  Разом з групою авторів брав участь у на­пи­санні спільної з Польським Дер­жавним гео­логічним інститутом книги "Ко­реляція карбонових вугленосних формацій Ль­вівсько-Волинського і Люблінського ба­сейнів". Прагнучи йти в ногу з часом, дві­­чі, з перервою в 15 років, підвищував кваліфікацію у Ленінградському гірничо­му інституті.

Експедиція проводить розвідку ву­гільних пластів  Західної України з 1948 року. Майже за сімдесят років обсте­жено та розвідано великий обсяг тери­торій - від Львова до Бреста. У розпал ведення розвідувальних робіт у штаті експедиції було понад сімсот праців­ників та десятки одиниць спеціа­лізо­ваної бурової техніки. Зараз об­роб­ля­ється  та  аналізується   інформація, одер­жана за допомогою бурових робіт попередніх років, переоцінюються за­паси вугілля, проводиться буріння сверд­ловин для водопостачання, там­понаж старих вугільних та несправних гідрогеологічних свердловин. Для роз­робки комплексної програми покращен­ня стану геологічного середовища ре­гіо­ну створюється еколого-гідро­геоло­-гічна база даних. Ці роботи виконує невеликий колектив висококваліфі­ко­ваних спеціалістів під керівництвом Ро­мана Ровицького.

- Зокрема, наразі  працюємо над геологічними звітами про розвідку поля шахти "Степова", де пробурено понад 70 розвідувальних свердловин, - роз­повідає Микола Король (на фото), - і резервного блоку шахти "Зарічна". Геологічний звіт - це головна  продукція експедиції, в ре­зу­льтаті обліковані за­паси вугілля пере­даються до Держав­ного інформацій­ного геологічного фон­ду України і за­­ра­ховуються до дер­­-жав­­н­ого балансу за­пасів корисних ко­палин. На основі матеріалів звітів про­ект­ний інститут (м. Київ) планує бу­дів­­ництво нових шахт та реконструкцію діючих.

Маючи явну схильність до діяль­ності, що потребує неабияких терпіння та скурпульозності, Микола Дмитрович вже кілька десятків років з цікавістю вирощує екзотичні для нашого клімату рос­лини. У кабінеті геолога навесні пахо­щі як у італійських садах - на підві­конні квітне сніжно-білим ароматним цві­том лимон. Поруч - ще два більші де­рева з вже майже зрілими жовтими плодами. У великому горщику милує око зелене листячко банана. Про свій сад, де росте гінго білоба, гумі, годжі, жи­молость, інжир,хурма, на­віть справж­нісіньке ківі, головний геолог го­ден роз­повідати годинами.

- Кажуть, щасливий і багатий той, хто зробив своє захоплення роботою. Я справді щасливий, що пов'язав своє жит­тя з геологією і багатий,-  усміхає­ться Микола Дмитрович. - Багатий на спогади: про зустрічі з цікавими людь­ми, тим, що мав можливість першим осягнути поглядом підняті зі земних гли­бин зразки, вік яких обчислюється сотнями мільйонів років, почуттям до­тичності до відкриттів, що зробили цей край шахтарським. Словом, своє чорне "золото" я таки знайшов.

Марія ЛУЦЕНКО