Ключовою фігурою у підтримці життєдіяльності вугільного підприєм­ства  є  професія  електрослюсаря під­земного. Саме такий шахтарсь­кий напрямок обрав  для  себе Олег КРАС­УЛЯК,  бригадир  електро­слю­сарів підземних  дільниці шахтного транс­порту шахти "Червоноград­ська".

По закінченні Червоноградського профтехучилища №55 за спеціаль­ністю "електрослюсар підземний" (до речі, це був перший випуск за цим фа­хом) у 1991 році влаштувався на "Чер­воноградську". Згодом служба в армії і знову ця шахта. На запитання, що ж його привело у шахтарське середо­ви­ще, Олег Іванович чітко відповів: - Ба­тько понад 30 років працював на "Чер­­воноградській" кріпильником і з моїм рішенням погодився. Так я став шах­тарем.

Чому саме електрослюсарем? Ви­яв­ляється, що ще школярем Олег Кра­суляк з однолітками майже щодня "про­падав" у радіотехнічному гуртку. Це й стало складовою його професійної орі-­єн­­тації. Як  це було  цікаво і при­голомш-­ливо здорово! Як завмирало сер­це, коли в школу приносив якийсь при­лад, зроблений власними руками. На­­буті знання  і навички надзвичайно  з­на­добилися у дорослому житті й з ро­ка­ми він став на "ти" з електричним об­ладнанням.

Свою   професію   шахтар  вважає твор­чою, адже потрібно вчитися ще й су­міжним, не пов'язаним з професією електрослюсаря навикам, розвивати мислення у всіляких напрямках. Перед тим, як починати ремонт, треба мірку­ва­ти, як відремонтувати електро­воз чи налагодити той чи інший прист­рій або апаратуру. Звичайно, це по­тре­бує не­аби­яких зусиль, кмітливості, ви­ва­же­ності. Й помилок в діях елект­ро­слюса­ря не повинно бути, бо він зму­­­шений працювати в обмеженому про­с­торі, ча­сом у підвищених вологості та запиле­ності та у вибухонебез­печ­ному середо­ви­щі.

Олегу Красуляку трішки за сорок, і понад двадцять років з них він не зрад­жує дільниці шахтного транспорту. У 2012 році  колектив довірив йому бри­­гадирство. А це вже інші обов'язки та вимоги, насамперед до себе, до своєї професійності. Адже  в ремонт елект­­рообладнання: підіймальної машини, двигунів, електровозів треба вкла­дати творчу думку, щоб механізми не під­вели, а були справні і служили ві­рою і правдою у безперервному лан­цюгу вуглевидобутку.

Під його керівництвом 18 дос­від­чених, енергійних та професійно спря­мованих майстрів своєї справи. Ці муж­ні чоловіки достеменно знають ро­боту машин і механізмів, які вико­ристо­ву­ються на дільницях, вміло їх монтують-демонтують та регулюють. Та ще пере­дають свій виробничий досвід практи­кантам вже тепер Червоноградського гірничо-будівельного ліцею. Ліцеїстам-практикантам, які не "відлинюють" від роботи, в колективі допомагають нав­чи­­тися професійності та у майбутньому поповнити шахтарську когорту.

- Пригадую свій перший спуск у шах­ту, - говорить бригадир. - Розумію, що глибина півкілометра, лячно. Зго­дом звикаєш та водночас змінюєшся. Починаєш відчувати життя інакше. У шахті ти відповідальний не тільки за се­бе, але й за тих, з ким працюєш.

Коли закінчується робітнича зміна, Олег Красуляк поспішає додому, де його чекає дружина Жанна та двійко синів - 13-річний Віталій та трирічний Назар. Красуляк-молодший зустрічає батька обіймами та водночас добре па­м'ятає (адже про це завжди нагадує мама),  що  тато  шахтар і після зміни йо­­му потрібен відпочинок. А яка у ма­лечі є спокуса покидати м'яча, голосно посміятися від перегляду улюбленого мультика чи задати татові сто і одне за­питання.

… У народі кажуть: "якщо електро­слю­сар сидить і нічого не робить рука­ми - він мислить". І це дійсно так, адже робота у нього непроста, а відпові­да­ль­на, потрібно бути всюди - чи то під­земна, чи то поверхнева електро­гос­подарка. І, безперечно, міркувати, як кра­ще виконати завдання без збитків для виробництва.

Лариса ГУМЕНЮК

На фото: (справа наліво) брига­дир дільниці   шахтного  транспорту Олег   Кра­суляк  та  електрослюсар під­зем­­ний Володимир Гаврилишин.