У  Червоноградській філії  Ль­вів­ського музею історії релігії  се­ред підшивок старих газет збері­га­є­ться і підшивка газети "Шах­то­­­будівник"(з 1961 року - "Гірник") за 1959 рік - видання партій­ної організації та управління  ком­бі­нату "Укрзахідшахтобуд", Черво­но­град­ського  та  Новово­лин­ського райкомів  профспілки ро­біт­ників вугільної промисловості.

Цікаво прослідковувати за публі­каціями у газеті впродовж року.  Кож­на знакова подія в житті  міста Чер­во­нограда та Львівсько-Волин­ськ­ого вугільного басейну пов'язу­валась із ви­значними датами, подія­ми та осо­бистостями тодіш­ньо­го СРСР. У пер­шому  номері   газе­ти  на­друковано привітання  "Здрастуй, перший рік семиріччя" з таким текс­том : "… 1958 рік передає 1959-му еста­фету трудо­вих перемог, еста­фе­ту радощів,щас-тя, ключ до нових небувалих звер­шень… Напередодні   Нового   року ко­­лек­тив Великомо­с­тів­ського будіве­ль­ного управління  здав  ще одне підземне підприємство -"Великомос­тів­ську" шахту № 1 … Як­що  торік (1957р.)  урядом   було  від­значено трьох  кращих шахтарів ба­сейну - Володимира Байду, Івана Чуркіна і Володимира Борсука висо­кою нагородою -  званням Героя Со­ціалістич­ної Праці, то в цьому ро­ці групі  гір­­ників  - Борису  Кузовкіну, Олек­сандру Пирожникову, Михайлу По­ліщуку, Олександру Розборському Указом Пре­зидії Верховної Ради УРСР при­своєно почесне звання - "Заслуже­ний шахтар Української РСР"…. в наступному році перед­ба­­­чено  ввес­ти  в дію чотири найпотужніші шахти басейну: "Новово­линські" шахти №№ 5, 8 та "Великомостівські" №№ 3, 5".

У цьому ж номері газети надру­кована стаття  "Приймай, Батьків­щино, ще  одне вугільне підпри­єм­ство. "Великомостівська" шахта №1 стає до ладу діючих". Ось частина тексту: "…. Шахта  вступила  до ладу в  знаменні  дні - напередодні  пер­шого року нової семирічки… Сього­дні, коли повним ходом з шахти йде на-гора  вугілля, хочеться говорити про тих, хто будував підприємство. Ось їх імена - Іван Чуркін і Леонід Пала­марчук, Дмитро Кішик і Мар'ян Закомарко, Василь Соломенний і Олек­сій Перчик, Анатолій Голуб і Сте­пан Гаврилюк…".

У номері газети,  який виходив у травні, надруковано статтю "Слуги народу, герої мирної праці, борці за мир" і подано до неї фотомонтаж з на­ступним текстом": "… В першо­му ряду (зліва направо): майстер швидкісної проходки, бригадир ком­бай­нової бригади Нововолинської шахти № 8 Микола Ягоденко, Герой Соціалістичної Праці, депутат Вер­хов­ної Ради СРСР Микола Мамай, заслужений шахтар Української РСР, бригадир комбайнової бригади Олександр  Розборський, бригада яко­го на пусковій  Нововолинській  шах­ті №5 встановила всесоюзний рекорд про­ходки, пройшовши за мі­сяць 410,2 погонних метрів штреку, бри­га­дир комбайнової бригади Ве­ли­ко­мос­тівської шахти №2 Анатолій Гочач­ко, Герой  Соціалістичної  Праці, де­путат Верховної Ради СРСР Во­-ло­­ди­мир Байда, Герой Соціалістич­ної Праці, депутат Львівської облас­ної Ради депутатів трудящих Іван Чур­кін. У другому ряду (зліва на­пра­­во): начальник гірничого цеху Ново­­во­лин­ської шахти №5 Володи­мир Стисін, гірничий майстер Ново­во­лин­­ської шахти №8 Петро Олек­сій­­чук, бригадир комбайнової брига­ди Но­вово­линської шахти №6, депу­тат Верховної Ради СРСР Василь Хре­нюк,  бригадир  прохідницької бригади,Герой Соціалістичної праці Воло­ди­мир Борсук. Різні вони за на­ціо­нальностями, різні за віком, нарешті, різними шляхами прийшли в наш ба­сейн, але з єдиною метою - прок­ладати шляхи до чорного "золота", видобувати його і цим збагачу­вати нашу Батьківщину, підвищувати жит­тєвий рівень нашого народу, зміц-­­­нювати дружбу між народами, бо­ро­тися за мир….".

У червні стала до ладу діючих  Ново­волинська шахта №5. У газеті з'я­ви­лися статті з  гучними заголов­ками : "Тобі, любима Віт­чизно, наш новий трудовий пода­ру­нок. Новово­линська шахта №5 стає до ладу дію­чих на три місяці раніше державного строку". 

У  1959  році   День  шахтаря свят­­­ку­вався 30 серпня. І газета,  яка ви­йшла до цього свята, була при­свя­чена пускові шахти №3 "Ве-ли­­комостівська". Газета  майоріла заголов­ками - "Це тобі, Батьків­щи­но,  наш  тру­до­вий  подарунок", "Ве­ликомос­тів­ська”  шахта  №3 стає до ладу діючих", "Вперед,  шах­тар­ська   гвардіє".  У стат­ті "Чудо­ва шко­ла життя і праці" написано: "… Ро­бота на будівництві третьої шахти була трудовою шко­лою для молодих робітників. Люди оволо­ді­ва­ли тією чи іншою спеціаль­ністю. Створювали спеціалізовані, комп­лексні бригади. В першу чергу такі колективи, як, наприклад, бри­гади Тищенка, Жаграя, Сопронюка. Під керівництвом досвідченого інже­нера Віктора Лихіна було встанов­ле­но   два  комбайни  "ШБМ-2". А хто, ска­жімо, не пам'ятає видат­ного успі­ху прохідницької бригади Митрофа­на Тищенка, яка закінчила проходку гезенка майже на місяць скоріше строку…".

А напередодні річниці Великої Жовт­не­вої соціалістичної революції шахтобудівники п'ятого будуправлін­ня відзначилися блискавичною тру­до­вою перемогою. Вони на два мі­­ся­ці раніше строку побудували і зда­ли в експлуатацію нове потужне ву­гільне підприємство - Нововолин­сь­ку-комсомольську шахту №8 з про­ект­ною потужністю 450 тисяч тонн вугілля на рік. Шахта була здана на 60 днів раніше строку.

У номерах газет,  які  виходили на­­прикінці року, статті присвя­чува­лися  шахтам, які будувались  і мали бути зданими у наступному році - №4 і 5 "Великомостівські". У статті "Наші завдання"  написано : "Четверта "Великомостівська". Її потуж­ність - 650 тисяч тонн палива на рік. Перші тони  вугілля  шахта  повинна  да­ти че­рез 8-9 місяців. Гірникам  за­ли­шилося  пройти  9 тисяч  погон­них метрів горизонтальних виробок, а це - 900-1000 метрів на місяць.Особ­ливо хороших показників доби­ла­ся друга дільниця, де начальни­ком був Олексій Мельниченко. Прик­лад у праці показують прохідни­цькі брига­ди Степана Загорського, Олек­санд­ра Яворського та інших…".

До  державного свята - дня Конс­ти­туції, яке   святкувалося   в  СРСР 5 груд­ня, надрукована чудова стаття "Червоноград вечірній": "Ранні сутін­ки лягають на місто. І ніби борючись з наступаючою темрявою, Червоно­град запалав сотнями електричних вогнів. Світло ллється звідусіль: ть­мя­не, м'яке з квартир, яскраве - з гро­мадських приміщень, денне - з ма­га­зинів. Освітлена десятками ліх­тарів, на сотні метрів простяглася цент­ральна магістраль - вулиця Воз­з'єд­нання. При  в'їзді  в  Нове місто велично стоять горді фігури будіве­льниці і шахтаря…".

Ось,  така  подорож  у минуле -1959 рік.

                Галина ГРИНИК,

 директор Червоноградської філії Львівського музею

 історії релігії