Його доля, як кожного, хто носить шахтарську каску, нелегка. Але Володимир Приходько, начальник прохідницької дільниці №2 шахти "Великомостівська", переконаний: щаслива. Бо вибрав собі професію, що стала сенсом життя. Хоча у нього були різні мрії, поривання. Та зре­штою став шахтарем.

- Так мало бути, - знявши каску з ліхтарем, - подав руку Приходько. - На­родився  і виріс в селі Добрячин, поряд з копрами…

Він кремезний, обличчя у вугільно­му пилу. Кажуть: художники з таких пишуть картини. Та цього разу началь­нику ДПР було не до лірики. Він щойно із 116 конвеєрного штреку. А там - знову вода.

Тішило Приходька те, що хоча ро­бота ускладнилась, руки ніхто не опус­кав, не збавлялись і темпи проходки. Кожен метр виробки давався важко, проте місячний план витягнули, як завж­ди, перемогли підземну стихію не так фізично, як організаційно, творчо підхо­дячи до своєї роботи. Це, як розпо­ві­дали на шахті, один із принципів на­ча­ль­­ника  дільниці  прохідницьких робіт.

За плечима Володимира Приходька десятки років роботи на шахтах  Львів­щини. Більшість із них - на "Зарічній". Тепер він - повний кавалер знаків "Шах­тар­ська доблесть" і "Шахтарська слава", а професійну освіту здобув в Червоно­градському гірничому технікумі і Дніпро­петровському гірничому інституті. До речі, постійно бути в курсі технічних новинок це також про Приходька. Йому довіряли та довіряють найскладніші ділянки роботи. Бо знає і вміє багато.

Шахтарські університети і гарт май­бутнього керівника Приходько пройшов та здобув  на тій же "Зарічній". Працю­вав кріпильником, гірничим робітником очисного забою та гірничим майстром. А поруч були старші товариші  - його вчи­телі Євген Уланов, Василь Дробот…

Уже будучи начальником ДПР, з тих уроків виніс уміння організувати процес ро­бо­ти таким чином, що дільниця за темпами проходки швидко почала на­здо­ганяти передовиків і невдовзі сама ввійшла в лідери спочатку на шахті, а після в басейні, галузі. А бригада, яку очо­­лював тоді Ігор Саваринський, отри­мала статус швидкісної.

Декілька років тому у долі Володи­мира Приходька сталися суттєві зміни. Його разом з колективом відправили у двомісячне  відрядження  на сусідню "Ве­­ликомостівську" шахту. Як казали на прорив, а вийшло: через виробничу необхідність прописали на постійно. І на цій найстарішій копальні Львівщини, дільниця ДПР із "Зарічної" не загуби­лась. Більше того, задає тон в роботі. І це на старенькому комбайні ГПКС, яким уже проклали загалом 15 кіло­мет­рів під­земних магістралей, спочатку на "Зарічній", а тепер на "Велико­мо­стів­ській". А скільки іще їх буде попе­реду! Адже гірники не тільки уміють екс­плуа­тувати, а й берегти техніку.

Новий рік і Різдво Христове прохід­ники зустрічають в колі друзів і в своїх родинах з гарним настроєм. Адже рік, що минув, для дільниці Володимира При­ходька був нелегким, але успішним, а Новий, 2015 рік вони зустріли з надією та оптимізмом.

Володимир ЗІНЧЕНКО

На фото:  начальник ДПР Воло­ди­мир Приходько ( у центрі),

брига­дир Вік­тор Васьків (перший справа) з про­хід­ни­ками.