Його доля, як кожного, хто носить шахтарську каску, нелегка. Але Володимир Приходько, начальник прохідницької дільниці №2 шахти "Великомостівська", переконаний: щаслива. Бо вибрав собі професію, що стала сенсом життя. Хоча у нього були різні мрії, поривання. Та зрештою став шахтарем.
- Так мало бути, - знявши каску з ліхтарем, - подав руку Приходько. - Народився і виріс в селі Добрячин, поряд з копрами…
Він кремезний, обличчя у вугільному пилу. Кажуть: художники з таких пишуть картини. Та цього разу начальнику ДПР було не до лірики. Він щойно із 116 конвеєрного штреку. А там - знову вода.
Тішило Приходька те, що хоча робота ускладнилась, руки ніхто не опускав, не збавлялись і темпи проходки. Кожен метр виробки давався важко, проте місячний план витягнули, як завжди, перем
...
Читати далі »
