Серед курсантів, які проходять підготовку у Червоноградському уч­бо­во-курсовому  комбінаті  за  спе­ціальністю  "гірник  підземний"  сьо­го­д­ні навчаються й випускники-2016 з Чер­во­но­градського гірничо-еконо­міч­ного коледжу, які після його закін­чення за  сприяння  ДП "Львів­ву­гілля" працевлаштовані на шахти При­бужжя.

Напередодні журналісти  "Гірника" зустрілися з представниками молодого покоління вуглекопів, які цьогоріч впер­ше відзначатимуть День шахтаря як про­фесійне свято.

Степан ЯВОРСЬКИЙ - учень гір­ни­ка підзем­ного ДПР-1 шахти "Чер­во­ноград­ська":

- Край наш шахтарський, й про­фе­сію я обрав шахтарську. Батьки не за­перечували (мій батько працював на "Червоноградській"  15  років гірником очисного забою). Єдине, що вимагали, щоб я добре вчився, набував теоретич­ні та практичні знання. Одним сло­вом, хотіли, щоб я став спеціалістом у вугі­ль­ній галузі. В коледжі викладачі допо­могли зрозуміти всю важливість шах­тар­ської професії.

І хоча цього року не вийшло про­довжити навчання у виші, однак бажан­ня є. Бути шахтарем для мене почесно, якби тільки держава належно поцінову­вала цю працю.

Ігор КОВАЛЬСЬКИЙ - учень гір­ника під­земного  дільниці  конвеєр­ного тран­спорту шахти "Межирі­чан­ська":

- Одразу після закінчення коледжу, в липні, я, як і решта випускників, влаш­тувався на шахту. Привітно зустрів ди­ректор, дав установку на майбутню ро­­боту, побажав досягти мети, яку я со­бі поставив. Шахтарська справа для ме­не - це  родинне. Гірником  підземним пра­­цював мій батько на шахті "Відрод­ження", а починав сімейну династію шахтарів дід на "Лісовій".

Навчатися бу­ло легко, адже як у ко­леджі, так і вдо­ма я міг отримати від­повіді на всі мої запитання. Рівненський націо­наль­ний університет водного гос­по­дарства та природо­корис­тування (спеціальність "гірництво") став наступ­ним кроком в опануванні шахтарської про­фесії.

Лариса ГУМЕНЮК