Дорогою  у  забій  нікому  не оми­ну­ти шахтної лампової, адже лише промінчик світла з заряджених дбай­ли­вими  жіночими  руками світиль­ників  дає мож­ли­­вість ося­гати робочий простір у зем­них гли­бинах.

Ззовні  робота лампівниць шахти “Від­родження” вигля­дає досить прос­тою: видати шахтарю жетон, світиль­ник, саморятівник чи респіратор й прий-няти їх після зміни. Проте їхні обов'язки значно ширші. По­верх­невий електро­слюсар Іванна Лев­ків щозміни займає­ться видачею метанометричної апара­тури (інтерфе­­ро­мет­рів, апаратів "Сигнал-5") гір­ничим майстрам та інже­нер­но-тех­ніч­ним пра­цівникам, пере­віряє на справність здані прибори та ремон­тує при необхід­ності їх та  головні світи­ль­ники і само­ря­тів­ники.

Ці привітні жінки що­зміни ви­да­ють сотням гірників головні світиль­ники, саморятівники та облікову­ють пра­ців­ників перед спуском та після ви­їз­ду з шах­ти. Крім того, утримують у на­лежно-му санітарно-гігієнічному ста­ні при­мі­щення лампової та усі прилади. Тому ро­­боти не бракує.

А оскільки традиційно працівниці-це дружини, матері та доньки шахтарів, то вони  знають: їх добре слово та по­сміш­­ка услід піднімають вуглекопу на­стрій та роблять зміну вдалою…

Ольга МАЗУР