Учасники АТО - це захисники на­шої рідної України. Ці люди у зоні про­ведення  бойових  дій довели свою відданість державі. Вони обо­ро­няють її кордони, охороняють те­риторію, місцевих мешканців і роб­лять все для того, щоб ворог не зав­давав значних ударів по українській землі. 

Богдан  ПАЛКА, контролер  конт­­рольно-пропускного  пункту  ша­хти "Червоноградська", протягом року стояв на бойовій варті захисту суве­ренітету  нашої  держави. Йому 27 років, і він на власні очі  бачив жахіт­тя війни…

19 березня  2014 року Богдан був мобілізований у військову авіаційну частину м. Броди, Львівської області у 16 бригаду. Через деякий час місцем дислокації стала  база в м.Дніпропет­ров­ську. Довелося опановувати вій­ськову професію електрика-акумуля­тор­ника. Потрібно було професійно заряджати авіаційні акумулятори для гелікоптерів.

- Разом з бойовими товаришами,-говорить Богдан Павлович, - з Дніпро­петровська здійснювали вильоти на передову, аби виконати поставлене пе­ред нами завдання. Найчастіше до­водилося  приземлятися  на бойових по­зиціях у м. Краматорську. Тиждень-два виконували військові накази, зго­дом поверталися на місце дислокації.

Саме в той час, згадує колишній сол­дат, бойовики підбили два гелі­коп­тери з його товаришами на борту. Це була непоправна втрата. Мужні, молоді хлопці загинули від рук ворога, багато чого не зробивши у житті. До скупих чо­ловічих сліз шкода й чоловіків, у яких сім'ї та  діти, які не  дочекались своїх за­хисників… Важко було стри­ма­ти емо­ції.

Близькі, дорогі серцю дружина Ма­р'яна і шестилітній  Артем своєю лю­бов'ю і вірою надихали Богдана на за­хист держави і своїх земляків. Ма­лень-­­кий синок знав, що тато боронить Ук­раїну від ворога, однак ще не міг зба­гнути, що є люди, які не хочуть миру на землі, а наражають на небезпеку український народ.

- Мені здається, - говорить Богдан,-що до моменту початку військових дій на сході країни я й не жив. Робота, дім, знову робота. Зараз патріотом себе почуваю. Хочеться за Україну гори звертати.

Активно підтримували учасників анти­терористичної операції шахтарські профспілки "Червоноградської" - ма­теріальну допомогу, військову амуніцію та необхідні речі отримували усі мо­білізовані з шахти працівники. Підтри­мували й волонтери, адже допомогти може кожен з нас. Для цього потрібно мати в душі бодай крихту любові - до Бать­ківщини, до отчого краю, до ближ­нього, до життя. Якщо ми це маємо - справедливість буде за нами.

… Війна увірвалася в наше життя, немов  шторм чи землетрус.  Увірва­ла­ся і змінила  все, особливо впев­не­ність у завтрашньому дні. Ми, українці, з хвилюванням спостерігаємо за війсь­ко­вими діями, які й дотепер відбуваю­ться на сході нашої країни, жодна лю­ди­на не залишається  осторонь цих тра­гічних подій. Адже там звуки пост­рілів та жахливі спалахи вибухів. Туди не  хочеться, а  треба. Треба заради май­бутнього, заради України. І так ду­мають наші воїни, які вже знають спра­вж­ню ціну життя, задля якого вони го­­то­ві стояти до перемоги.

Лариса ГУМЕНЮК