Невдовзі  Львівщина відзнача­тиме свято людей, які звитяжно пра­цюють в земних надрах. Вони спус­ка­ються на півкілометрову глибину, щоб здобути "сонячний камінь". Сьо­годні ми познайомимо читачів з бри­га­диром вуглеви­до­був­ної дільниці №1 шахти "Лісова" ДП "Львівву­гіл­ля"  Іваном  ТРОЦЬ­КОМ (на фото в центрі), у якого за плечима 15 років гірничого стажу.

 Іван народився в шахтарському краї, у мальовничому селі Сілець, Со­кальського району Львівщини, де з ві­кон будинків видно шахтні терикони, а повітря має запах диму та вугілля. На шахтах ДП "Львіввугілля" Іван Васильо­вич з 1996 року. Починав  працювати гірником  поверхневим  на "Зарічній", зго­дом "Візейська" - підземний гірник, ГОЗ. На початку 2000-их залишив шах­ту, деякий час був водієм, однак сон­цекамінь знову покликав Івана, і не­да­­рем­но. Влаштувався у 2005 році на шахту "Лісова" ГОЗом, потім опанував професію машиніста гірничих виїмко­вих машин. Через деякий час колектив довірив йому відповідальну місію - бри­гадирство. Одним словом - шахта його покликання.

У цій людині від природи позитивна енергія, яка додає сили всьому колек­тиву. Професіоналізм, вміння згуртува­ти людей, особистий приклад і активна виробнича позиція дозволяють йому працювати стабільно і результативно.

На даний час колектив дільниці Сте-пана Грицака, де бригадиром Іван Тро-цько, одночасно відпрацьовує дві лави-№176 та №173 із запасами вугілля по чистих вугільних пачках ста­ном на 1 лип­­ня 2016 року 94,1 тис тонн. Сумар­не добове навантаження на ці лави 870 тонн. До кінця року видобуток по шахті "Лісова" складе 270 тис тонн чорного "золота" при плані 205 тис тонн.

- Робота бригади,- говорить нача­ль­ник дільниці Степан Грицак,- це на­леж­­ний рівень організації праці. В цьо­му неабияка заслуга бригадира Іва­на Тро­цька, який вміє налаштувати ко­лектив на продуктивну працю.

Приємно зазначити, що самі гір­ники вважають зерном своїх вироб­ничих перемог міцну чоловічу дружбу та взаємовиручку. Роботу виконують до кінцевого результату,не перекла­даючи обов'язки один на одного. За 6 місяців цього року шахтарі перевико­нали планове завдання.

Коли настав буремний для України час, звичайний шахтар за професією Іван Троцько, в перші місяці початку неоголошеної війни, полишив вугільний "фронт" і став у лави тих, хто й досі зві­льняє від терористів українську зем­лю, змінивши шахтарський спецодяг на військову форму. Іван служив у тре­тьому Львівському добровольчому ба­та­льйоні, згодом  в  окремій  розвіду-ва­льній роті, яка  дислокувалася в місті Яво­рові. Під час бою під селом Весе­ла Гора Луганської області отримав се­­ред­ньої важкості поранення. Деякий час лікувався у Харківському війсь­ко­вому госпіталі, потім - курс реабілі­тації у Львові. Після одужання в листо­паді 2014 року  знову  повернувся  в зону про­ведення АТО боронити Україну.

- Нас, воїнів АТО, всіляко підтри­мували  шахтарі  з "Лісової", бійцям за­­купили бронежилети, каски, необхід­ну амуніцію, - згадує бригадир. - Про­дук­ти харчування, яких на той час над-звичайно бракувало, теж пере­да­вали з шахти, допомагали й волонтери.

У червні 2015 року Іван  демобілі­зувався  з  лав Збройних Сил України, і знову повернувся у вугільний забій. Що­дня бригадир "рубає" вугілля і мис­лить, як  разом з товаришами до­мог­тися дострокового  виконання річного плану, коли, нарешті, буде належно по­ціно­вува­тись шахтарська праця і чи прийде той час, коли постійна турбота і увага держави до Вугілля стануть йо­го гарантом.

До цього додам, що за особистий внесок і високі виробничі показники в роботі  Іван Троцько (на фото в центрі) неодноразово наго­род­жувався грамотами і подяками, він володар знаку "Шахтарська слава" ІІІ та ІІ  ступенів. Сподіваємося, що ці на­­городи не останні.

   Лариса ГУМЕНЮК