Юрій КУЗЬМІВ  -  статний  молодий хло­пець, строкову військову службу проходив у Президентському пол­ку в Києві. Мешкає родина Кузьмі­вих у селі Сілець, Сокальського району, де кожен другий пра­цює на прибузьких шахтах. Мати Юрія - Галина - машиніст підій­маль­них  машин  на "Лісовій", а його  батько Богдан - во­дій  на шахті "Відродження".

На цю ж шахту Юра прийшов п’ять ро­ків тому, у вісімнадцять. Рік  в армії,  у роті спецпризначення, промайнув швидко. Змуж­нілий хлопець повернувся на шахту, закінчив курси та став до роботи підземним електрослюсарем у мехцеху. У травні, коли отримав повістку з військ­комату, знову одягнув форму й берці. За півтора місяця перебування на Яворівсь­кому полігоні, куди скерували відразу, стало зрозуміло: на Сході полум’я тільки розгоряється. А між ти ... Читати далі »

Володимир ПУРСЬКИЙ за­кін­чив школу міліції, служив у де­сант­них  військах, працював у пра­­во­охоронних  органах. Від­так понад 10 років  очолював гру­пу служби безпеки  та  охорони  на шах­ті, по­тім  ДП  "Львіввугіл­ля". Декілька місяців тому був при­зва­ний в зону антитерористичної операції.

Перебував постійно на пере­до­вій: під Щастям, на Веселій горі прикривали п'яту роту, вели важкі бої на 32 блокпості. Отримав конту­зію. Нині проходить курс лікування у Львівському військовому шпиталі. Там і зустріли його колеги. Міцними рукостис­каннями, мужніми обійма­ми Володимира Пурського вітали в.о. начальника СБО ДП "Львіввугіл­ля" Ігор Терех та його заступники Андрій Лонишин та Ярослав Ланьо.

Зі щирою посмішкою і серйоз&sh ... Читати далі »

"Шляхи Господні незвідані", -говориться у Біблії. Справді, ніко­ли не знаєш, що чекає на тебе нас­туп­ного дня, години, хвилини. Чи могла Віра Жупко, шеф-кухар ка­фе "Сонечко" ОЛК "Ровесник" ДП "Львіввугілля", навіть подума­ти, що її гордість - син  Володимир, який на початку двохти­­сяч­­них вже відслужив строкову службу в 80 окремому аеромобі­льно-десант­но­му полку, знову ві­зь­ме зброю до рук, щоб боронити нашу рідну землю...

 - Та ніколи в житті - говорить Віра Василівна. - Коли Володя служив, то брав участь у військовому параді на честь десятої річниці Незалеж­ності України у Львові, в газеті "Наро­дна армія"  надрукували  його портрет. Я ще подумала: залишить­ся згадка на все життя про армію. А доля он як склалася - пішов до війсь­ка знов. Війна десь дале ... Читати далі »

У  розпорядження бійців  стрі­ле­ць­кої ро­ти  Львівського  тре­тьо­го батальйону тери­­торіа­льної обо­рони пос­ту­пив  майже  но­вень­кий  позашля­хо­вик  "Мерседес". Його без вагань презен­ту­вав україн­сь­ким воя­кам  наш  земляк Ігор Жук, який нині про­­жи­ває в Канаді.

У Гірнику Ігор Жук залишив свій "Мер­седес". Коли ж дізнався, що наше військо відчуває гостру потребу у транспорті й при­йняв рішення пере­дати його в розпоряд­ження україн­сь­ких вояків.

А доставив авто у зону бойових дій, у місто Щастя Луганської об­ласті, його колишній сусід - Андрій   ГАРАСИМ­ЧУК прохідник шахти "Межирі­чан­ська" , який  прохо­дить там вій­ ... Читати далі »

Шахта "Степова" ДП "Львіввугіл­ля". Дільниця котельні Центрально­го блоку.

Тут переважно працюють жінки, які офіційно рахуються машиністами ко­тельних установок, а в народі, як звик­ло, їх називають кочегарами. Пра­цю­ють в дві зміни. І кожна з них майстер своєї справи.

Відверто кажучи, робота не з лег­ких, адже  відстежувати справність кот­лів та дотримуватись запобіжних за­­ходів і правил їх розтоплення потріб­но уважно та ретельно. Одним словом, забезпечувати безперебійну роботу обладнання котельні.

- Тут не кожна жінка зможе пра­цювати,- говорить начальник котельні Центрального блоку Мирослав Найда.-Сюди приходять витривалі, працелюбні та терплячі. Кочегари пильно стежать за показниками приладів, темпера­тур­ної пари й рівнем води. Адже помил&sh ... Читати далі »