Шановні шахтарі, ветерани вугільної промисловості Львівщини!

Дорогі мешканці шахтарського Прибужжя!

Цей грудневий день знаменував за­род­ження професійної спільноти вуглекопів на теренах вже шахтарського краю. Ці шість десятиріч докорінно змінили обличчя аграрної Львівщини. Високі копри шахт  стали невід'ємною частиною краєвиду й гармонійно вписалися серед зелених лісів, золотих пшеничних ланів та безмежної небесної блакиті. Постали міста Червоноград, Соснівка та селище Гірник.

З плином часу найкращі запаси твердого палива поступово вичерпуються. Проте й тих, що залишилися, достатньо, щоб ще не одне десятиліття забезпе­чу­вати теплом і світлом оселі українців. На шести діючих копальнях держпід­при­ємства старанно дотримуються традиції ... Читати далі »

Шановні гірники!

Щиро вітаю з ювілеєм - 60-річчям Львівського вугільного басейну.

Західний регіон України неможливо уявити без львівського вугілля. Для надійної роботи теплової генерації енергетична галузь потребує вугілля, яке є стратегічним енергетичним ресурсом України.

Як відомо, освоєння Львівського вугільного басейну розпочалося у 1948 році, а місто Кристинопіль, яке згодом перейменоване у Червоноград, стало центром но­вого шахтарського регіону. У історичний для шахтарів Львівщини  день  27 грудня 1957 року на шахті № 2 "Великомостівська"  було видано на-гора перші тонни при­бузького вугілля. Слід відзначити будівельників, шахтарів, завдяки самовідданій пр­аці яких виросли потужні промислові комплекси.Трудова біографія шахтарської Галичини має чимало славетних сторінок, ... Читати далі »

Вони стояли біля витоків народження і розвитку вугільної галузі у За­хідній Україні. Разом з будівельниками і гірниками ділили радість перемог, гіркоту невдач і труднощів, гуртували шахтарів на збільшення вуглевидобутку та рекорди, вдихали віру у завтрашній день. За період існування Львівсько-Волинського ву­гільного басейну (1955-2017р.р.) змінювалась структура державного підприємства, від­ходили від справ генеральні директори, дехто продовжує працювати на інших відповідальних посадах. Однак історія басейну - це частинка їхнього життя.

ПЕРШІ КЕРІВНИКИ ДЕРЖАВНОГО ВУГІЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Георгій Шевченко (1955-1962р.р.), Іван Дядик (1962-1963р.р.), Юрій Шпекторов (1963-1966р.р.), Георгій  Марков (1966-1980р.р.), Анатолій Кізуб (1980-1984р.р.), Євген Діколенко (1984-1990р.р.), Степан Пікула (1990-1995р.р.), Ярослав Підгайний (1995-199 ... Читати далі »

У кожному відокремленому під­розділі ДП "Львіввугілля" є профспіл­ка. Справжня  цінність членства  у орга­нізації, що професійно захищає пра­ва своїх спілчан, стає зрозумілою лише у критичні для галузі чи окре­мо­го працівника моменти, тому що­денна, буденна праця проф­спіл­кових лідерів часто залишається недооціне­ною.

Насправді обрані колективом голо­ви первинних організацій виконують чи­малий обсяг організаційної та спря­мо­ваної на соціальний захист гірників роботи, а в останні роки, коли правила гри на ринку енергетичної сировини п­ос­тійно змінюються, сила профспіл­ко­вого руху, що впливає на перебіг подій шляхом перемовин чи протестними ак­ціями, стала очевидною. Окрім тради­ційних оз-­до­ровлення і відпочинку та ор­га­нізації спортивного дозвілля спіл­чан, щодня на порядку денном ... Читати далі »

Шахтарська праця одна з найскладніших професій в Україні, яка завжди викликає гордість і повагу. Люди цієї професії здійснюють подвиг, проявляють сміливість у вугільних забоях, прикладають зусилля аби перемогти підземну стихію.

За часів Незалежності України за значні виробничі показники та чітку організацію праці у 2007 році високе звання Героя України було присвоєно начальнику вуглевидобувної дільниці шахти "Відродження" Сергію РУДЕНКОВІ.

Почесного звання "Заслужений шахтар України" удостоєно 51 чоловіка; "Заслужений гірник України" - 4; орденом "За зас­луги " ІІІ ст. нагороджені 32; "За заслуги" ІІ ст. - 1; "За заслуги" І ст. - 2. Повними кавалерами знаків "Шахтарська слава" стали сот­ні працелюбних шахтарів, десятки найдостойніших гірників отримали відзнаку "Шахтарська доблесть" тр ... Читати далі »

Новий 2018 рік принесе своєрідний знаковий рубіж у життя Івана ПЕЛЕХА - електрослюсаря дільниці підіймальних ус­та­новок шахти "Межирічанська". Ви­пов­ниться чверть віку, як він став шах­тарем.

Хоча спочатку обрав інший шлях  - вив­чився на столяра-мебляра, проте на  початку 90-х, коли відбувався перехід  від ра­дянщини до самостійності, усі довкола намагалися перебудуватися на новий лад, багато виробництв припинили роботу, й ста­лий заробіток за спеціальністю годі бу­ло знайти. Тому молодий хлопець пішов вже протореним батьком шляхом - Тимофій Іванович тридцять років пропрацював на "Межирічанській". Й молодший Іванів брат Андрій теж став гірником і нині очо­лює діль­ницю стаціонарних установок на шах ... Читати далі »

Відповідно  до  Указу  Президента України №251/2017 від 24.08.2017р. "Про відзначення державними нагоро­дами України з нагоди Дня Незалеж­нос­ті Ук­раїни" Президент Петро Порошен­ко на­городив державними відзна­ками понад 250 громадян, у тому числі й 18 льві­в'ян. Серед представлених до наго­род­­ження - медбрат шахти "Сте­пова" ДП "Львіввугілля" Андрій Доліновсь­кий, якого удостоєно медалі "За врято­ва­не жит­тя".

Медик вже понад п'ять років працює на шахті та надає невідкладну медичну до­­помогу гірникам, які до нього звертаю­ться. Так було і того незабутнього дня 2 бе­резня 2017 року, коли сталася трагедія на "Степовій". Саме він, ... Читати далі »

Гірник  з  ремонту гір­ни­чих  ви­робок  дільниці шахтного  тран­спорту Ва­­силь БУРКО  на  шахту "Відродження" при­йшов одразу після закінчення школи й вже сім­надцять років пра­цює на підприємстві. Колеги відзначають ви­соку майс­терність  Василя Яро­с­ла­вовича та  дуже цінують за  висо­кий професіоналізм і відпо­ві­да­льне ставлення до виконання ви­робничих завдань.

 Сам Бурко відзначає, що дуже важливо дотри­му­­­ва­тися  правил  техніки без­пеки. За роки на шахті не раз на власні очі ба­чив, до  яких сумних наслідків при­­­з­­водить нехтування  ними, то­му молодих колег завжди ... Читати далі »

Свій творчий вечір-бенефіс, який відбувся у Червоноградській міській бібліотеці для  дітей, поетеса, прозаїк Оксана Легуцька-Карнага приурочила Міжнародному дню волонтера.

І не дивно, бо сама багато займає­ться  волонтерськими  справами, як і чле­ни очолюваного нею літературно-мис­тець­кого об'єднання "Оберіг". Зага­лом пані Оксана здійснила з командою волонтерів 33 поїздки в зону АТО, на передову, відвідувала поранених бійців у військових госпіталях та лікарнях. Стати на цю стезю вирішила ще в часи Майдану та Революції Гідності. А, коли на Сході України розпочалася кровопро­литна війна, вона ще активніше стала займатися волонтерством. Не тільки тому, що її сини Микола та Андрій зали­ши­ли мирну працю на шахті " ... Читати далі »

"Червоноградська"  стала  знако­вою у житті Алли ЖЕРЕБЕЦЬКОЇ.

Вже понад 15 років вона - апаратник хім­водоочищення цього підприємства, про­­те з'явилася шахта у її житті значно ра­ніше.

- Коли ще навчалася у школі, ця копа­ль­ня тільки-но розпочала роботу, - згадує Алла Володимирівна. - І моя мама Вален­тина Кудацька прийшла сюди лаборантом і пропрацювала чверть віку. Батько, до речі,  гірник - 39 років був спочатку ГОЗом, а потім машиністом гірничих виїмкових машин теж на "Червоноградській", тільки "першій". Добре пам'ятаю їхні розмови про шахтарське життя-буття.

Згодом Алла вийшла заміж за гірника з другої "Червоноградської&q ... Читати далі »

Роман ГРИНЧИШИН - машиніст під­­земних установок дільниці кон­ве­єр­­ного транспорту  шахти "Черво­но­град­ська" - патріот, але  не хизує­ться цим, а просто мовчки, попри все пішов виконувати свій військовий обо­­в'язок у липні 2014 року. Ще під час проход­ження строкової служби в ар­мії прися­гав на вірність державі й для нього це не порожні слова.

- Під час подій на Майдані у Києві, я не був аж таким активним учасником, однак бував там, аби на власні очі поба­чити, що відбувається, - розпочав розмо­ву Роман Романович. - Коли почалося проти­стояння на Сході України, я не че­кав повістки, а сам пішов у військкомат, мені тричі відмовляли, але все ж мобілі­зу­вали у третій хвилі. Ска ... Читати далі »

Сьогодення і перспективи

 Пройшли роки. І все ж попри складнощі, які нині пе­ре­слідують вугільну галузь: погір­шен­ня гірничо-геологічних умов, вис­на­ження вугі­ль­них родовищ, зменшення вуглеви­до­бутку, відсутність держфі­нан­­­суван­ня на модернізацію та своєчасну виплату зар­пла­ти працівникам, ДП "Львів­вугілля" робить все можливе, аби знайти вихід із не­при­вабливої ситуації, хоча  більшість про­б­­лем можна вирішити лише на держав­ному рівні. Напрацьовані прог­рами по всіх напрямках, над реалізацією яких працю­ють всі служби, детально аналі­зується ви­робнича діяльність підприємств. Одним з най­складніших залишається питання ма­те­ріально-технічного  забезпечення  шахт. Од­нак шахтарі долають вир ... Читати далі »

Йосип ЛУЧИН був бригадиром про­хідників на шахті "Червоно­градська" майже  двадцять років. За нинішніх умов це дивина, адже у неба­га­тьох гір­ників та­кий загальний шах­­тар­ський стаж.

Ще у 1969 році, відслуживши в армії, Йосип став до роботи у перших забоях  "Червоноградської".

 - Думав на рік-два, а затримався на тридцять, - жартує ветеран. - Довелося про-­кладати перші відкотні штреки шахти, по триста метрів кожен, в обидва боки.

Вибір професії для сільського хлопця був простим і типовим для того часу:  брат Йосипа Іван кількома роками раніше став гірником на першій Червоноградській", добре заробляв. Залишатися працюват ... Читати далі »

Напередодні 60-літнього ювілею ву­­­гі­льного басейну Львівщини, здій­сню­ючи ретельний пошук архівних матеріа­лів про минувшину шахтар­сько­го краю, жур­­налісти шахтарського часопису не змогли оминути волинську землю, де пер­­ші тонни  вугілля Львівсь­ко-Волин­сь­кого басейну пішли на-гора трохи раніше,  у 1954 році. До 1998 року волинсь­ка та ль­вівська групи шахт працюва­ли в одному виробничому об'єд­­нанні "Укр­західвугілля".

А робітничі кадри для шахт готувала з лис­­топада 1953 року Нововолинська гір­ничопромислова школа №1. Протягом де­сятиліть відбувалися різні організаційн ... Читати далі »

Більшість вугільних підприємств  Львівщини  свої  проектні потужності ос­воїли достроково. Ініціатором цього славного почину виступив трудовий колектив другої "Великомостівської". На проектний рубіж він вийшов протягом року роботи. Трудову естафету підхопили й інші шахти. За шістдесятилітню історію трудові шахтарські колективи Прибужжя видали із земних надр понад 350 млн тонн вугілля та пройшли 3 тис. 205 км гірничих виробок.

Шахта №1 "Великомостівська" ("Великомостівська" 1952-1958р.р.). Проектна потужність - 1500 тонн вугілля на добу. Фактична - 1400-1500 тонн (450 тис. тонн на рік). Внаслідок складних гірничо-геологічних умов проектна потужність була ос­воєна в 1972 році.

Шахта №2 "Великомостівська" ... Читати далі »

Над Західним Бугом будувалося нове місто, росли шахти, підприємства буді­вельної індустрії. Багатоповерховими бу­дин­ками піднімалася столиця шахтарів -Червоноград, місто Соснівка та селище Гір­ник, повним ходом йшло спорудження одинадцяти шахт.

Усе, чим пишається сьогодні Черво­но­град, - справа рук робітничих. Кожен праців­ник - це частина великої армії шах­тар­ської праці. У трудові колективи влива­лися нові сили - разом долали підземну стихію спеціалісти - побратими по вугіллю та хлопці з навколишніх сіл, які тільки-но розпочинали шахтарський шлях. Вони за будь-яких обставин показували приклади сумлінної праці, не боялися труднощів. На допомогу західноукраїнським шахто­будів­никам прибув Іван Чуркін. Він очолив про& ... Читати далі »

Вранці, 27 листопада, виїжджаючи з четвертої виробничої зміни, колектив вуглевидобувної  дільниці №4  шахти "Відродження" другим у ДП "Львів­ву­гілля" відрапортував про достро­кове ви­конання річного завдання. 186 тисяч тонн рядового вугілля на-гора!

Цей рубіж гірники перейшли більш ніж на місяць раніше до завершення 2017 року, що говорить про їхнє прагнення до досягнення результатів роботи.

Начальник дільниці Віталій Смуляк та бригадир Михайло Козакевич вміло та опе­ративно керують  виробничим  про­це­сом, за­вдяки тактиці виконувати щомі­сячні зав­дання. У середньому вуглевидо­бувники видавали  із  земних надр 685 тонн твердого палива щодоби. Серед­ньо­місяч­на продук ... Читати далі »

Минає 60 років з того часу, як із земних надр Галичини було видобуто перші тонни твердого палива. Саме тут, на бе­резі За­­­хідного  Бугу, відбувалося  становлення  потужного шахтарського  колективу. Пам'ятною  датою  для  гірників шахтарського кр­аю назавжди залишиться 27 грудня 1957 року. Саме цього дня було видано на-гора перше галицьке ву­гілля. Ця подія відбула­ся на шахті №2 "Великомостівська" ("Бендюзька"), яку достроково здали в експлуатацію.

У літопис Львівського вугільного басейну гірники вписали найприкметніші червоні рядки. А майже через декаду новий успіх: перші вагони червоноградського ву­гілля Вантажно-транспортним управлінням було відправлено спо­живачам. І це був лише початок будівельної та експ­луатаційної епопеї, котру продовжує сьогоднішній трудовий колектив Державного підприємства "Львіввугілля" ... Читати далі »